Біля узбережжя Албанії спіймали рідкісну глибоководну акулу з незвичайним порушенням пігментації шкіри — лейцизмом. Це порушення спричинило появу «примарного» білого кольору у гострокутної акули (Oxynotus centrina), що стало першим задокументованим випадком лейцизму у цього виду, якого ще називають «акулою зі свинячим носом».
Хто така груба акула?
Груба акула кутовата — це унікальна глибоководна істота, зовнішній вигляд якої важко сплутати з іншими морськими мешканцями. Вона має компактне, кремезне тіло, широко розставлені очі, рожевий носик, великі ніздрі та зубчасті шкіряні лусочки, що надають їй пухнастого вигляду. Ці акули мешкають у східній частині Атлантики — від Норвегії до Південної Африки, а також у Середземному морі. Вони зазвичай живуть на глибинах від 60 до 600 метрів (197–1968 футів). Вид вважається критично зникаючим, через що його представників дедалі важче знайти.
Унікальна особливість спійманого зразка
Спійманий екземпляр, якого виявили біля безлюдного острова Сазан (військова зона поблизу узбережжя Албанії), мав рідкісний стан — лейцизм. Це порушення пігментації викликає часткову втрату кольору, через що шкіра виглядає блідою або плямистою. Лейцизм відрізняється від альбінізму: при альбінізмі втрата меланіну повна, що впливає і на шкіру, і на очі, надаючи їм червоний або рожевий відтінок. Лейцизм же лише частково зменшує кількість пігменту, не зачіпаючи очі.
Зазвичай грубі акули мають темно-сіре або чорне забарвлення, яке допомагає їм зливатися з навколишнім середовищем на глибині. Однак цей зразок мав примарно-білий вигляд із сірими плямами. Незважаючи на своє незвичайне забарвлення, акула була здоровою та не демонструвала жодних ознак впливу свого стану на її фізичний стан.
Наслідки лейцизму
Ведучий дослідник Андрей Гайїч, директор Sharklab ADRIA та дослідник National Geographic, зазначає, що лейцизм може робити тварин помітнішими для хижаків і жертв, потенційно знижуючи їхні шанси на виживання. Однак це дослідження та інші подібні спостереження за дорослими акулами з порушеннями пігментації показують, що ці аномалії, ймовірно, не впливають значною мірою на здатність харчуватися, уникати хижаків або досягати статевої зрілості.
Аномалії пігментації, такі як альбінізм і лейцизм, надзвичайно рідкісні у акул та їхніх родичів. За словами Гайїча, у глибоководних видів було зафіксовано лише 15 таких випадків.
Причини та дослідження
Ці порушення здебільшого викликані генетичними аномаліями, які порушують вироблення або розподіл меланіну ще на стадії ембріону. Це призводить до атипових моделей забарвлення.
Дослідження було проведене в рамках гранту від Explorers Club Expedition. Команда Гайїча займається систематичним вивченням глибоководних хрящових риб (еласмобранхів) у північній частині Середземного моря, зокрема акул. Основна мета їхньої роботи — аналіз виживання після вилову, поширення хвороб і дослідження інших характеристик для отримання критичних даних, які допоможуть у збереженні цих видів.
Читайте також: В глибинах океану виявили загадкового хижака, який світиться у темряві
