Колись одне з найбільших внутрішніх озер у світі, Аральське море, що простягалося на території Узбекистану та Казахстану, з 1960-х років катастрофічно скоротилося в розмірах. Величезна водна гладь площею 68 тисяч квадратних кілометрів (26 тисяч квадратних миль) перетворилася на пустелю Аралкум, що спричинило екологічні, економічні та соціальні наслідки для 3 мільйонів людей, які живуть поблизу, пише T4.
До 2015 року Аральське море втратило майже всю воду, залишивши лише кілька невеликих водойм загальною площею близько 8 тисяч кв. км. Замість блискучої поверхні моря тепер тягнеться безжиттєва біла пустеля, яка є трагічним нагадуванням про одну з найгірших екологічних катастроф у світі.
Зникнення Аральського моря вважається однією з найбільших екологічних катастроф сучасності, зазначив Ібрагім Тіао з ООН. Дослідження показали, що між 1984 і 2015 роками кількість атмосферного пилу в регіоні майже подвоїлася — з 14 до 27 мільйонів метричних тонн на рік. Цей токсичний пил поширюється на відстань до 800 кілометрів (500 миль) від колишнього моря, погіршуючи якість повітря і сприяючи таненню прилеглих льодовиків, що поглиблює водну кризу в регіоні.
Штормовий пил з отруйними солями завдає шкоди врожаям і забруднює питну воду на сотні кілометрів. Через наявність хімікатів, добрив та пестицидів, які накопичувалися внаслідок радянських сільськогосподарських практик, пил Аралкуму є особливо небезпечним для здоров’я людей. У регіоні спостерігається підвищення захворюваності на респіраторні хвороби та зростання кількості вроджених дефектів у дітей.
Основна причина катастрофи криється в радянських іригаційних проєктах, які перенаправили річки Амудар’я та Сирдар’я на зрошення 7 мільйонів гектарів бавовняних полів. Іригація тривала і після розпаду СРСР, що призвело до подальшого висихання моря. До 1990-х років Аральське море розділилося на дві частини, а колишні острови стали частиною суходолу.
Збільшення солоності решток води перевищило рівень солоності океану, знищивши більшість місцевих риб та інших форм життя. Це призвело до краху екосистеми та занепаду рибальської промисловості, що залишило багатьох людей без засобів до існування. Сьогодні в пустелі Аралкум можна побачити іржаві залишки рибальських суден — безмовні свідки колишнього життя моря.
Уряди країн регіону спільно з міжнародними організаціями, такими як ЄС та USAID, працюють над тим, щоб озеленити колишнє дно моря та стримати розповсюдження токсичного пилу. Місцеві науковці шукають солестійкі рослини, здатні виживати в агресивних умовах пустелі. Хоча деяких успіхів уже досягнуто, попереду ще багато роботи, а довгострокові рішення залишаються невизначеними.
Те, що сталося з Аральським морем, — це не лише локальна трагедія. Подібні кризи відбуваються в різних частинах світу через індустріалізацію сільського господарства та зміни клімату. Озера та водні системи в Африці, на Близькому Сході, у Європі, Австралії та США також поступово зникають.
Аральське море є яскравим попередженням про небезпечні наслідки нехтування потребами місцевої екосистеми. Якщо не вживати негайних заходів щодо захисту природних водних ресурсів, людство може повторити цю трагедію на глобальному рівні.
