У XVII столітті європейські художники на кшталт Караваджо та Рубенса використовували лазурит для створення надзвичайно дорогого ультрамарину — пігменту, який став символом еліти й розкоші. Цей блакитний пігмент добували з лазуриту, який видобували в Афганістані, і коштував він дорожче за золото. Однак цей ексклюзивний колір був присутній не тільки в Європі, а й на полотнах колоніальних художників Нової Іспанії.
Археологи лише в XX столітті виявили, що цивілізація мая винайшла власний яскравий і стійкий синій колір, що випередив європейський ультрамарин на століття. Мая використовували цей пігмент як для ритуальних цілей, так і для декоративного розпису своїх фресок. Дослідники з’ясували, що секрет цього кольору полягав у поєднанні барвника з анілу з рідкісною глиною атапульгіт.
Символіка синього кольору в цивілізації мая та Новій Іспанії
Для мая ультрамарин мав церемоніальне значення і використовувався під час жертвопринесень. У колоніальній Мексиці XVII століття, синій колір став доступним місцевим художникам, які почали використовувати його навіть для повсякденних сцен, що різко контрастувало з піднесеним використанням ультрамарину в Європі.
Важливим відкриттям стало те, що саме цей природний барвник мая, який протягом століть зберігав свою яскравість, послужив основою для колоніальних шедеврів.
Художники Нової Іспанії та їх внесок у бароко
Мексиканські художники, такі як Хосе Хуарес, Бальтасар де Ечаве Ібіа та Крістобаль де Вільяльпандо, стали одними з головних представників американського бароко. Вони відходили від європейської традиції та створювали власну естетику, використовуючи багаті холодні відтінки, місцеві барвники та величезні композиції, що відображали культуру Нового Світу.
Ечаве Ібіа, наприклад, навіть отримав прізвисько «Ечаве лазурний» за свою любов до синього кольору, яка стала характерною рисою його творчості.
Неповторність і довговічність синього кольору на фресках мая і картинах колоніальних майстрів
На картинах Нової Іспанії синій колір був яскравішим, ніж темний ультрамарин європейських художників. Фрески мая, такі як ті, що збереглися в Чичен-Іці, продемонстрували високу стійкість синього пігменту, який не втратив своєї яскравості за 1600 років. Так само й полотна мексиканських колоніальних митців зберігають яскраві кольори, відмінні від темніших відтінків європейського бароко.
Роль глобалізму і культурного обміну
Цей мікс мезоамериканської культури та європейського бароко на полотнах художників Нової Іспанії свідчить, що культурний обмін і глобалізація почалися набагато раніше, ніж традиційно вважається.
Іспанські колоніальні художники стали піонерами нової, оригінальної естетики, яка поєднала стародавні традиції місцевих цивілізацій із впливами європейського мистецтва, зберігши для майбутніх поколінь унікальні твори та багатий символізм Нового Світу.
Читайте також: Рідкісніший за зелений: вчені виявили колір очей, який має лише 1% людей
Підписуйся на наш Telegram-канал