Нові дослідження виявили, що гідравлічний видобуток золота виснажує ґрунт, виводить вологу та підвищує температуру настільки, що навіть саджанці не можуть вижити. «Це як намагатися виростити дерево в духовці», — коментує Джош Вест, професор наук про Землю з Університету Південної Каліфорнії, пише T4.
На території Амазонії видобуток золота спричиняє близько 10% всієї вирубки лісів, і масштаби цієї діяльності зростають. Згідно з даними Amazon Mining Watch, лише у 2023 році площа видобутку досягла понад 13 тисяч км² — майже вдвічі більше, ніж у 2018 році.
У регіоні Мадре-де-Дьйос (Перу) команда науковців досліджувала два занедбані золоті рудники. Там працюють переважно дрібні нелегальні підприємства, які використовують насосні установки, що відкачують пісок і мул з дна річок у пошуках золотих частинок. Така технологія, описана як «водяні гармати», знищує верхній родючий шар ґрунту, перетворюючи місцевість на сухі кратери, оточені піщаними насипами висотою до 7 метрів.
Команда використовувала тепловізійні камери, аналіз електричного опору та інші методи дистанційного зондування, аби оцінити наслідки для екосистеми. Виявилося, що залишки після видобутку працюють як сито — вода просочується крізь пісок майже у 200 разів швидше, ніж у непошкодженому лісі. Через це ґрунт пересихає, а температура землі сягає 60°C. Без затінення й вологості нові рослини не мають шансів — саджанці просто гинуть.
Однак на краях висохлих озер і в низинах ситуація трохи краща: ґрунт там прохолодніший і вологіший, що дозволяє деяким рослинам природно відновлюватися.
За період з 1980 по 2017 рік дрібні золотошукачі знищили понад 950 км² амазонського лісу — це у 7 разів більше за площу Сан-Франциско. Цей процес продовжується, ставлячи під загрозу біорізноманіття та території корінних народів.
Головна проблема — деградований ландшафт перестає надавати будь-які екосистемні послуги, окрім самого золота. Це не лише втрата дерев, а й зникнення цілих харчових ланцюгів, порушення водного балансу та кліматичних умов.
Науковці пропонують кілька рішень: спочатку слід засипати штучні водойми, щоб повернути плоский рельєф. Це дасть змогу корінню дерев досягти водоносних горизонтів. Потім потрібно відновити верхній родючий шар ґрунту, що допоможе утримувати вологу.
Однак реалізація таких планів вимагає значних фінансових, організаційних і політичних зусиль. Особливо враховуючи масштаби нелегального видобутку в Перу, Бразилії, Суринамі та Гаяні.
«Наше послання — зосередитися на природних джерелах води, аби дати шанс відновленню», — наголошує авторка дослідження Абра Етвуд. «Масштабну проблему можна вирішити лише масштабними діями».
«Амазонія — це унікальна жива система. Якщо ми її втратимо — це буде втрата, яку не зможе компенсувати жодна технологія», — підсумовує професор Вест.
Раніше ми писали про найбільше у світі родовище залізної руди.
Підписуйся на наш Telegram-канал