Колишній фізик NASA Томас Кемпбелл, переконаний прихильник теорії симуляційної реальності, об’єднався з вченими з California State Polytechnic University, щоб експериментально довести, що наш світ може бути гігантською відеогрою.
Ще у 2017 році Кемпбелл опублікував статтю, в якій описав серію експериментів, здатних виявити “глюки в матриці”. Для реалізації цих ідей він заснував Центр уніфікації науки та свідомості (CUSAC), який фінансує дослідження в цьому напрямку.
Одним із ключових експериментів є нова інтерпретація відомого експерименту з двома щілинами. Кемпбелл вважає, що якщо прибрати спостерігача з цього експерименту, інформація про частинки перестане існувати, подібно до об’єктів у відеоіграх, які зникають, коли на них ніхто не дивиться.
Ідея симуляційної реальності не нова. У 2003 році філософ Нік Бостром висунув гіпотезу, що розвинені цивілізації можуть створювати детальні симуляції своїх предків. Однак Кемпбелл йде далі, стверджуючи, що свідомість є фундаментальною і не є продуктом симуляції.
Звичайно, такі екстраординарні твердження вимагають вагомих доказів. Наукова спільнота ставиться до ідей Кемпбелла з обережністю, але водночас визнає, що концепція симуляційної реальності відкриває нові захопливі перспективи для досліджень свідомості та природи Всесвіту.
Чи вдасться Кемпбеллу та його команді довести, що ми живемо у “Матриці”? Час покаже. Але незалежно від результатів їхніх експериментів, сама постановка питання змушує нас переосмислити наше сприйняття реальності та власного місця у ній.
