Обличчя стародавньої мавпи Pierolapithecus catalaunicus було повернуто до життя, що дає важливе уявлення про історію вищих мавп та еволюцію людини. Дослідницький проект провели вчені з Американського музею природничої історії, Бруклінського коледжу та Каталонського інституту палеонтології Мікеля Крузафонта. Дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Команда реконструювала пошкоджений, але добре збережений череп чудового вигляду, який існував приблизно 12 мільйонів років тому.
Виявлений на північному сході Іспанії і вперше описаний в 2004 році, Pierolapithecus catalaunicus належав до різноманітної групи людиноподібних мавп, що нині вимерли, що населяли Європу 15–7 мільйонів років тому.
Цей період став свідком важливого розділу в еволюційній історії приматів, що призвела до появи різноманітних унікальних видів.
Однак що відрізняє Pierolapithecus catalaunicus від його сучасників, так це той факт, що дослідники мають доступ до його черепа, а також до часткового скелета однієї і тієї ж людини. Такі вичерпні копалини — рідкісне явище в палеонтологічних дослідженнях.
Значення Pierolapithecus catalaunicus виходить за межі його простого існування; він грає ключову роль розумінні «мозаїчної природи еволюції людиноподібних».
Враховуючи, що гомініди є таксономічним сімейством, що включає як людиноподібних мавп, так і людей, детальний аналіз Pierolapithecus catalaunicus може дати безпрецедентне розуміння еволюційної траєкторії, яка призвела до розвитку сучасних мавп і людей.
Ця нещодавня реконструкція рис особи мавпи не тільки проливає світло на її зовнішній вигляд, а й допомагає встановити важливі еволюційні зв’язки.
Збираючи докупи цю еволюційну головоломку, вчені наближаються до цілісного розуміння нашого власного походження та складної мережі видів, яка проклала шлях до появи людини.
«Особливості черепа і зубів надзвичайно важливі для вирішення еволюційних взаємин викопних видів, і коли ми знаходимо цей матеріал у поєднанні з кістками решти скелета, це дає нам можливість не тільки точно розмістити вид на генеалогічне дерево гомінід, але й дізнатися більше про біологію тварини з точки зору, наприклад, того, як воно пересувалося у навколишньому середовищі», – сказав провідний автор дослідження Келсі П’ю з Бруклінського коледжу.
Попередня робота передбачає, що Pierolapithecus мала вертикальну будову тіла, яка передувала адаптації, що дозволила гомінідам пересуватися по гілках дерев. Однак місце тварини в еволюційній історії все ще залишається предметом суперечок.
“Одна з постійних проблем у дослідженнях еволюції мавп і людини полягає в тому, що літопис скам’янілостей носить фрагментарний характер, а багато екземплярів збереглися не повністю і спотворені”, – сказала співавтор дослідження Ешлі Хаммонд. «Це ускладнює досягнення консенсусу щодо еволюційних взаємин ключових копалин мавп, які необхідні для розуміння еволюції мавпи та людини».
Дослідники провели комп’ютерну томографію, щоб реконструювати череп Pierolapithecus. Метою було порівняти його з іншими видами приматів та змоделювати еволюцію ключових особливостей будови обличчя мавпи.
Дослідження показало, що Pierolapithecus має схожість рис обличчя як з скам’янілими, так і з людиноподібними мавпами, що нині живуть. Однак він також містить чіткі риси особи, які не зустрічаються в інших мавп середнього міоцену.
Результати показують, що Pierolapithecus є одним із найраніших представників сімейства людиноподібних мавп і людини.
«Цікавим результатом еволюційного моделювання в дослідженні є те, що череп Pierolapithecus за формою та розміром ближче до предка, від якого походять сучасні людиноподібні мавпи та люди», — каже співавтор дослідження Серджіо Альмесія. «З іншого боку, гіббони та сіаманги («малі мавпи»), схоже, походять вторинно по відношенню до зменшення розмірів».
Як згадувалося вище, палеонтологи виявили Pierolapithecus у чудовій безпеці. Це дозволило провести широке вивчення його фізичних показників. Результати вразили тоді наукове співтовариство.
Вважалося, що це примат важив від 13-23 кг. Він мав кілька рис, подібних до сучасних людиноподібних мавп, що вказує на можливого спільного предка. Він міг похвалитися широкою плоскою грудною клітиною, жорсткою нижньою частиною хребта та унікальними характеристиками зап’ясть, що сприяють лазінню. Ці риси припускають перехід від ранніх деревних приматів до форми, здатної як лазити, так і жити землі.
Будова скелета Pierolapithecus catalaunicus багато говорить про його спосіб життя та пересування. Його укорочений і широкий тулуб у поєднанні з рухливими плечовими суглобами вказує на вигляд, що вміє лазити по деревах і розгойдуватися на них, що відомо як брахіація. Однак, на відміну від приматів, що мешкають на деревах, він мав міцні кістки пальців. Ця характеристика натякає на суттєву взаємодію із землею.
Будова особи Pierolapithecus catalaunicus не менш показова. У нього звернені вперед очі, коротка морда і маленькі ікла, що відрізняє його від приматів, що харчуються виключно фруктами, і передбачає різноманітний раціон. Ці характеристики малюють картину універсальної та адаптивної істоти, що перебуває на межі між деревним та наземним світом.
Pierolapithecus catalaunicus кидає виклик попереднім теоріям еволюції. Його існування передбачає, що ключові характеристики гомінід, можливо, розвинулися раніше, ніж вважалося раніше. Хоча він не є прямим предком людини, він дає більш чітке уявлення про походження людиноподібних мавп і людей, підкреслюючи риси, які розвинулися в міру того, як примати адаптувалися до середовища проживання.
Відкриття п’єролапітеку підкреслює, що еволюція гомінідів нелінійна і наповнена різноманітними гілками та родичами, що вимерли. Кожна нова знахідка скам’янілостей, таких як п’єролапітек, додає ще одну частину головоломки, допомагаючи нам зрозуміти, звідки ми родом, і, можливо, дає уявлення про те, куди може рухатися людський вигляд.
Місце, де було знайдено Pierolapithecus, знаходиться під загрозою через незаконні розкопки та вандалізм. Захисники природи та вчені закликають до посилення захисних заходів, щоб захистити це безцінне вікно у наше минуле. Оскільки ми продовжуємо вивчати Pierolapithecus, дуже важливо захистити ці археологічні пам’ятки, щоб зберегти цілісність нашої спільної еволюційної історії.
Таким чином, Pierolapithecus catalaunicus є знаковим відкриттям палеоантропології. Це заповнює прогалину у розумінні еволюції приматів і підкреслює складність еволюційного древа людини. У міру того, як ми виявляємо більше доказів та розширюємо наші знання, ми починаємо цінувати складну подорож, яка сформувала життя на Землі.
