Колись одне з найбільших внутрішніх водних тіл планети, Аральське море, пережило драматичну трансформацію, яка за сім десятиліть призвела до його майже повного зникнення, залишивши по собі нову пустелю. До 1960-х років Аральське море займало вражаючу площу в 68 000 квадратних кілометрів, поступаючись за розмірами лише Каспійському морю та озеру Верхньому, пише T4.
Для порівняння, третє за величиною озеро світу, Вікторія, хоч і зазнало змін у розмірах за останні десятиліття, але ці зміни не йдуть ні в яке порівняння з катастрофічним скороченням Аральського моря, чиї залишки сьогодні займають менше ніж десять відсотків його первісної площі.
Розташоване на межі сучасного Казахстану та Узбекистану, Аральське море живилося двома потужними річками – Сирдар’єю та Амудар’єю, які підтримували баланс солоного озера в цьому переважно посушливому регіоні. Однак у 1960-х роках ситуація почала кардинально змінюватися. Зі зростанням потреб сільського господарства, забір води з цих річок для зрошення полів неухильно збільшувався, що призвело до критичного зменшення притоку води в озеро та, як наслідок, до значного скорочення його площі. Вже до кінця 1980-х років колись єдине море розділилося на дві окремі частини: Великий Арал на півдні, що залишався на міждержавному кордоні, та Малий Арал, повністю розташований на території Казахстану.
Подальші десятиліття принесли лише погіршення ситуації. Великий Арал з часом також розділився на східну та західну частини. Сьогодні ж східна частина повністю зникла з лиця землі, оголивши солону, висушену територію, яка отримала назву пустеля Аралкум – наймолодша пустеля на нашій планеті. Супутникові знімки цієї новоутвореної місцевості вражають своїм безжиттєвим пейзажем.
Авторство зображення: містить модифіковані дані Copernicus Sentinel (2025), оброблені ESA
Перетворення величезного озера на пустелю спричинило цілий ряд серйозних проблем. Колись процвітаюча рибна промисловість в Аральському морі повністю зникла, позбавивши засобів до існування цілі регіони. Мікроклімат навколишньої території зазнав кардинальних змін: зими стали холоднішими, а літо – спекотнішим.
Згідно з IFLScience, щорічні сильні піщані бурі несуть тонни піску та солі на сотні кілометрів, завдаючи значної шкоди здоров’ю місцевого населення. Прогнозується, що південна частина колишнього Великого Аралу також невдовзі повністю висохне. Протягом останніх двох десятиліть міжнародні зусилля були спрямовані на збереження хоча б Малого Аралу. Для стабілізації течії річки Сирдар’я було збудовано Кокаральську дамбу, і за останні двадцять років рівень води в Малому Аралі піднявся на чотири метри, даючи слабку надію на часткове відновлення колись квітучого водного басейну.
Раніше ми повідомляли, що найсамотніша істота на Землі блукає океанами понад 40 років.
Підписуйся на наш Telegram-канал