Через майже чотири десятиліття після катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) у квітні 1986 року, Чорнобильська зона відчуження (ЧЗВ) залишається унікальним середовищем, де, за відсутності людини, процвітають різноманітні форми життя. Серед стійкої до радіації фауни особливу увагу біологів привернули тисячі диких собак, які є прямими нащадками домашніх улюбленців, залишених під час швидкої евакуації. Вчені активно досліджують геноми цих тварин, щоб з’ясувати, як десятиліття постійного радіаційного впливу могли змінити їхню ДНК і, можливо, навіть прискорити процес природної еволюції, пише T4.
Ідея про те, що радіація може прискорювати мутації та, відповідно, еволюцію, не є новою; подібні методи, наприклад, цілеспрямоване опромінення насіння, використовуються для виведення сільськогосподарських культур із вигідними мутаціями. У ЧЗВ вже були виявлені можливі приклади такої адаптації: дослідження 2016 року показало, що східні деревні жаби (Hyla orientalis), які зазвичай зелені, частіше зустрічалися в зоні з темнішою пігментацією. Біологи припускали, що посилена мутація меланіну — пігменту, що відповідає за колір шкіри, — могла допомогти цим жабам розсіювати та нейтралізувати частину навколишнього випромінювання.
Саме ця гіпотеза стимулювала вчених з Університету Південної Кароліни та Національного інституту дослідження геному людини до секвенування ДНК 302 безхатьків, знайдених у зоні розпаду та навколо неї, щоб зрозуміти, чи набули собаки «мутації, які дозволяють їм успішно жити та розмножуватися в цьому регіоні». Дослідження, опубліковане у Science Advances, виявило, що здичавілі собаки, які живуть поблизу самої ЧАЕС, демонстрували чіткі генетичні відмінності від собак, що мешкали лише за 16 км у сусідньому місті Чорнобиль.
Однак, подальші генетичні аналізи призвели до суперечливих результатів. Дослідження, опубліковане майже через два роки у PLOS One, за участю вчених з Університету штату Північна Кароліна, поставило під сумнів ідею радіаційно-індукованих мутацій. Порівнюючи геном собак із зони з геномом собак із контрольної групи та сусідніх країн, команда проаналізувала хромосомний рівень і рівень нуклеотидів, не виявивши жодних аномалій, що вказують на мутацію, викликану радіацією, яка б надавала перевагу у виживанні. Дослідники припустили, що інші фактори, наприклад інбридинг або ефекти, не пов’язані з опроміненням, можуть бути складними для розрізнення.
Попри відсутність остаточних висновків, дослідження чорнобильських собак надає безпрецедентний шаблон для подальшого вивчення впливу радіації на великих ссавців та підтверджує, що територія, яка мала б бути біологічною пусткою, стала унікальною науковою лабораторією для розуміння еволюції в умовах постійного радіаційного стресу.
Читайте також: Найвидатнішу памʼятку Єгипту збудувала цивілізація, що існувала до появи стародавніх єгиптян
Підписуйся на наш Telegram-канал