Її поява викликає справжній ажіотаж у ботанічних садах по всьому світу. Люди стоять у довжелезних чергах, щоб бодай кілька хвилин провести поряд із нею, затамувавши подих — хоча, навпаки, саме диханням там краще не зловживати. Йдеться про титан арум (Amorphophallus titanum), відомий у народі як «квітка-труп», через її надзвичайно різкий запах гниючого м’яса. Але сьогодні ця гігантська рослина опинилася під загрозою зникнення — і проблема значно глибша, ніж зміна клімату чи знищення природних ареалів, пише T4.
Біологиня Олівія Муррелл із Північно-Західного університету разом з колегами з Чиказького ботанічного саду провели масштабне дослідження, аналізуючи генетичне походження 1 200 титанів у колекціях 111 ботанічних установ світу. Результати виявились тривожними: 24% виявились клонованими екземплярами, ще 27% — нащадками тісно пов’язаних родичів. Іншими словами, рівень інбридингу у цієї рідкісної рослини просто критичний.
На відміну від багатьох інших рослин, титан арум неможливо зберігати в традиційних насіннєвих банках — його насіння втрачає життєздатність після висушування. А розмноження в умовах ботанічних садів ускладнюється ще й біологією самої рослини: жіночі квіти відкриваються першими, чоловічі — лише згодом. Через це час на запилення обмежується буквально кількома годинами.
Більшість ботанічних садів змушені імпровізувати — використовують пилок із тієї ж рослини або близьких родичів, що й породжує проблему інбридингу. І все це — через відсутність чіткої централізованої бази даних. Часто при передачі рослин з одного саду в інший документація губиться або не оновлюється. В результаті біологи не знають точного походження зразків, що унеможливлює продумане планування схрещувань.
З 1188 досліджених зразків менше третини були нащадками генетично різних рослин. Це означає, що будь-яка хвороба або шкідник може знищити цілу популяцію — всі екземпляри надто схожі, щоб чинити опір.
У природі справи ще гірші: в дикій природі Суматри, батьківщині квітки, залишилося лише близько 160 екземплярів. І повернення до природи ослаблених, інбредних зразків із ботанічних садів може більше нашкодити, ніж допомогти.
«Ця квітка — виняткова не лише через запах, а й через складність збереження, — пояснює Муррелл. — Якщо нічого не змінити, вона може просто вимерти. Саме тому необхідно створити міжнародну базу даних, щоб запобігти подальшому генетичному збідненню».
Попри всі труднощі, надія ще є. Дослідження Муррелл вже стало поштовхом до обговорення між ботанічними садами світу щодо єдиної системи обліку. Адже смердюча, гігантська, рідкісна квітка заслуговує на шанс вижити — бодай заради того, щоб ми і надалі мали можливість дивуватися її парадоксальній красі.
А для допитливих: науковці з Дармутського коледжу минулої осені розкрили хімічний секрет неприємного запаху титан арум. І хоча перегляд відео її цвітіння у Ботанічному саду США в Вашингтоні не передає запаху, враження все одно незабутнє.
