Близько 55 мільйонів років тому наша планета пережила період надзвичайного тепла, відомий як палеоцен-еоценовий термічний максимум. У середньому температура була на 11 градусів вищою, ніж сьогодні, а узбережжя Північного Льодовитого океану мало клімат, схожий на нинішній південний Крим. Цей період завжди інтригував вчених, адже такого сильного потепління в історії Землі не було, а його причини та наслідки досі залишалися загадкою. Нова робота групи китайських вчених дещо прояснила її, пише T4.
Швидке потепління палеоцен-еоценового термічного максимуму супроводжувалося зміною ізотопного складу вуглецю: у відповідних шарах несподівано стало набагато більше від звичайної частки вуглецю-12. Цей “легкий” вуглець зазвичай накопичується в органічних останках, оскільки його віддають перевагу живі організми. Звідки він міг з’явитися в біосфері в таких надмірних кількостях, було незрозуміло. Однією з гіпотез щодо цього були масштабні пожежі: вважалося, що тривале накопичення “легкого” вуглецю в торфі з подальшим горінням торфовищ могло бути джерелом загадкового сплеску вуглецю, який, на думку багатьох, і спричинив потепління.
Читайте також: Науковці назвали покоління, яке відчує на собі найгірші наслідки зміни клімату
Проте, китайські вчені, проаналізувавши відкладення віком 55 мільйонів років з Китаю, дійшли несподіваних висновків. Їхня робота, опублікована в Science China Earth Sciences, зосередилася на аналізі так званого чорного вуглецю — вуглецевих відкладень, що утворюються під час пожеж, на зразок звичайної сажі. Це є надійним індикатором інтенсивності природних пожеж. Дослідники виявили, що хронологічно початок палеоцен-еоценового термічного максимуму збігся зі зниженням концентрації чорного вуглецю у відкладеннях з 90 до 1,47 на мільйон. Йдеться про дуже різке падіння, рівнозначне чи не повному зникненню пожеж. І хоча протягом потепління іноді виникали трохи вищі рівні, вони завжди залишалися вкрай нижчими, ніж до потепління.
Таким чином, результати дослідження свідчать, що торф’яні пожежі не були джерелом потепління. Навпаки, саме потепління призвело до пригнічення подібних процесів. Раніше обговорювалася інша можлива причина потепління, пов’язана з астрономічними подіями, але нові дані спростовують одну з популярних земних гіпотез.
Автори зазначили, що причини зникнення пожеж у природі бувають різними. Наприклад, після опустелювання вони зникають, бо більше немає рослинності, яка могла б горіти. Проте перевірка відкинула цю гіпотезу: навпаки, кількість суперечок рослин, особливо покритонасінних, після початку потепління зросла. Крім того, співвідношення концентрацій мінералів, пов’язаних з випаровуванням водойм, вказало на суттєве збільшення кількості опадів після початку потепління. Тому вчені дійшли висновку, що пожежі зникли з іншої причини: замість опустелювання сталося заростання нинішньої території Китаю субтропічними лісами із щільними кронами. Під ними випаровування йшло слабо, тому навіть значний обсяг мертвої деревини не міг згоріти в пожежах, залишаючись надто перезволоженим. Цікаво, що торф у цей період міг накопичуватися активно, оскільки біомаса рослин зросла. Але для справді великих пожеж ця зона все одно залишалася надто зволоженою, тому вони траплялися значно рідше, ніж до або після потепління.
При цьому автори констатували, що в роботах з Арктики за період того ж потепління картина була зворотна: частота пожеж там дещо зросла. Це логічно, оскільки в прохолодні періоди в арктичній зоні дуже мало рослинності, яка могла б горіти, чого не скажеш про періоди потепління.
Висновки дослідників мають практичну значущість, оскільки нинішнє потепління, за припущеннями багатьох вчених, має призвести до зростання частоти та сили природних пожеж. На практиці ж їхня кількість на планеті десятки років скорочується. Досі залишалося незрозумілим, чи це пов’язано із самим потеплінням, чи з боротьбою людини з природними пожежами. З нових даних випливає, що потепління у зоні помірного клімату, схоже, пригнічує горіння, а не стимулює його.
Раніше вчені дізналися, чому бубонна чума переслідує людей тисячоліттями.
