Професор астрономії та астрофізики П’єро Мадау з Каліфорнійського університету в Санта-Крус (США) представив незвичайне дослідження, в якому даються орієнтири для підрахунку землеподібних планет та пошуку позаземного життя в радіусі 60 світлових років від Сонця. Роботу опубліковано на сервері препринтів arXiv, а коротко про неї розповідає Phys.org.
Професор Мадау представив математичну основу для розрахунку чисельності потенційно населених планет у межах 100 парсеків (326 світлових років) від Сонця. За базу для розрахунків як “норму” він узяв Сонячну систему.
За його розрахунками, космос у зазначених вище межах може містити до 10 000 екзопланет земного типу, які обертаються всередині зон своїх зірок. До речі, останніми роками за допомогою місії “Кеплер” було підтверджено існування 5523 екзопланет, а 9867 кандидатів екзопланети ще чекають на підтвердження свого існування. Тобто щодо цього теорія з практикою не розходяться.
Представлене дослідження, по суті, є продовженням роботи доктора Френка Дрейка, який 1960 року вивів рівняння, назване його ім’ям. Воно є математичну формулу ймовірності виявлення життя або розвинених цивілізацій у Всесвіті. З того часу астрономи зробили чимало різних оцінок кількості потенційно населених планет. Тільки в нашій галактиці, за однією з оцінок, їх може налічуватися щонайменше 100 мільярдів.
Професор Мадау у своєму дослідженні вивчив, яку роль відіграли чинники, що залежали від часу, у виникненні життя в Сонячній системі. Він врахував історію зіркоутворення в Чумацькому Шляху, збагачення міжзоряного середовища важкими елементами, умови утворення планет та розподіл води та органічних молекул між ними. Як пояснює сам Мадау, центральна роль часу та віку планет явно не враховується у рівнянні Дрейка.
Мадау ж відштовхується від того, що Земля – це відносний новачок у нашій галактиці, який сформувався приблизно 4,5 мільярда років тому. Життя знадобилося близько 500 мільйонів років, щоб вийти з первозданних рамок. Враховуючи важливість цих кроків, що залежали від часу, Мадау створив математичну формулу і оцінив, коли в нашому куточку космосу сформувалися “планети помірного пояса” і могло виникнути мікробне життя.
Формула дозволяє визначити, які зірки можуть стати оптимальними кандидатами для пошуку біосигнатур. Аналіз Мадау показав, що в межах 100 парсеків від Сонця може бути до 10 000 кам’янистих планет, що обертаються навколо своїх зірок. Він також виявив, що формування таких планет почалося приблизно 10-11 мільярдів років тому, потім була інша подія, що досягла піку близько п’яти мільярдів років тому і створила Сонячну систему. З моделі Мадау випливає, що більшість таких світів у межах 100 парсеків, ймовірно, старші за Сонячну систему, тобто “ми відносно пізно приєдналися до вечірки”.
Модель також вказала, як далеко може бути найближча екзопланета, на якій можливе існування життя. Мадау вважає, що найближча “населена” планета, схожа на Землю, може перебувати на відстані менше 65 світлових років від нас.
