Великі білі акули, відомі як Carcharodon carcharias, є одними з найбільших хижих риб, які існують сьогодні. Їхнє унікальне забарвлення, з темною верхньою частиною та світлим низом, допомагає їм у маскуванні. Ці акули мають важливе значення для морських екосистем та культурного сприйняття, але науковцям відомо мало про їхнє розмноження та розвиток молоді.
Кінорежисер Карлос Гуана та науковець Філіп Стернс із Каліфорнійського університету у Ріверсайді, за допомогою дронів, зафіксували молоде дитинча білої акули біля узбережжя Карпінтерії, Каліфорнія. Спочатку вважаючи його альбіносом, вони зрозуміли, що білий колір був тимчасовим і міг бути результатом внутрішньоутробних речовин або шкірного захворювання.
Ця знахідка підтримує теорію, що регіон від Санта-Барбари до Нижньої Каліфорнії служить місцем розмноження великих білих акул. Спостереження новонародженої акули так близько до берега може вказувати на їхнє місце народження, що залишалося невідомим довгий час.
Дослідники зазначають, що великі білі акули, як і інші ламноподібні акули, практикують оофагію, що дозволяє ембріонам харчуватися яйцями всередині матері. Це відкриття допомагає зрозуміти, як великі білі акули розвиваються до народження.
Знаходячись на вершині харчового ланцюга, великі білі акули є незамінними для збереження здоров’я морських екосистем. Дослідження їхніх місць розмноження може сприяти створенню нових заповідників або морських захищених територій, що може забезпечити їм безпечне середовище для виживання та розвитку, адже вони перебувають під загрозою зникнення.
Гуана і Стернес сподіваються, що їхнє відкриття змусить законодавців вжити заходів для захисту цих регіонів, що, в свою чергу, підтримає популяцію великих білих акул. Вони підкреслюють необхідність додаткових досліджень, щоб точно визначити, чи ці води є ідеальним середовищем для розмноження цих акул.
Це відкриття не тільки вносить важливий вклад в науку про акули, але й підкреслює значення збереження цих могутніх, але вразливих морських істот. Дослідження та захист великих білих акул можуть допомогти у розумінні та збереженні цілої екосистеми, забезпечуючи її стійкість на майбутнє.
