Надра Землі, що складаються з розпеченого рідкого ядра, генерують тепло, яке не лише підтримує геологічні процеси, але й живить бігову доріжку тектоніки плит та створює захисне магнітне поле планети. У надзвичайно довгостроковій перспективі ці внутрішні шари неминуче продовжуватимуть охолоджуватися, доки Земля не стане подібною до Марса. Однак нове дослідження вчених з Університету Осло, опубліковане в Geophysical Research Letters, виявило несподівану асиметрію: одна сторона надр Землі втрачає тепло значно швидше, ніж інша. Ця нерівномірність, корені якої сягають аж до часів Пангеї, пояснюється різною “ізоляцією” континентальною масою, що діє як термос, який затримує внутрішнє тепло, пише T4.
Дослідники створили комп’ютерну модель, що охоплює останні 400 мільйонів років, щоб розрахувати теплові втрати, розділивши Землю на дві півкулі: Африканську та Тихоокеанську. Загальновідомо, що теплова еволюція планети значною мірою контролюється швидкістю втрати тепла через океанічну літосферу. Це пояснюється тим, що мантія Землі функціонує як конвекційна піч, де нове морське дно народжується з магми на континентальних вододілах, а старе морське дно руйнується та плавиться під континентальною сушею. Оскільки морське дно є набагато тоншим, ніж об’ємна суша, тепло з надр швидше розсіюється крізь нього, особливо під величезною масою холодної океанської води, що “гасить” температуру. Враховуючи гігантський розмір Тихого океану порівняно з протилежними континентальними масивами Африки, Європи та Азії, цілком логічно, що тепло найшвидше розсіюється саме з найбільшого морського дна світу.
Модель, що об’єднала дані про вік морського дна та положення континентів за останні 400 мільйонів років — період, що майже вдвічі перевищує охоплення попередніх досліджень, — дозволила розрахувати загальну швидкість охолодження. Результати були однозначними: тихоокеанська сторона охолола приблизно на 50 градусів Цельсія більше, ніж Африканська півкуля (Африканська суперплюмна область). Це виявлення містить дивовижне протиріччя: постійно вищі швидкості руху тектонічних плит у Тихоокеанській півкулі протягом цього ж періоду свідчать про те, що в певний момент часу Тихий океан був набагато гарячішим.
Науковці припускають, що, можливо, у далекому минулому він був покритий сушею, яка довше утримувала тепло всередині. У будь-якому разі, висока тектонічна активність, яка спостерігається у Тихому океані сьогодні, вказує на цю теплову нерівність, оскільки чим більш плавною є мантія (через тепло), тим більше тектонічні плити можуть ковзати та стикатися одна з одною. Це дослідження є ключовим для розуміння того, як теплова історія континентального дрейфу продовжує формувати геологічну динаміку нашої планети.
Читайте також: У шоколаді виявили ключову хімічну речовину, яка здатна уповільнити біологічне старіння людини
Підписуйся на наш Telegram-канал