Скільки електроенергії споживає твій запит до штучного інтелекту? Поки наземні енергомережі буквально тріщать по швах від апетитів сучасних відеокарт, Ілон Маск пропонує кардинальне рішення – відправити сервери просто у космос. Нещодавно SpaceX анонсувала амбітний проект, за яким у космосі з’являться орбітальні дата-центри нового покоління. Це не просто чергова модифікація інтернет-супутників для роздачі мережі, а повноцінні літаючі суперкомп’ютери, які живитимуться безпосередньо від Сонця. Ідея звучить як чиста наукова фантастика, але насправді підготовка до перших стартів уже триває повним ходом, а інженери вирішують складні завдання з термодинаміки та космічної логістики.
Повідомляє T4 з посиланням на arstechnica.com.
Орбітальні дата-центри AI1 отримають розмах крил більший за Boeing 747
Проект отримав робочу назву AI1, і масштаби цих апаратів дійсно вражають. Коли такий супутник повністю розгорне свої сонячні панелі на орбіті, його розмах крил становитиме близько 70 метрів. Для порівняння, це більше за ширину гігантського пасажирського лайнера Boeing 747-8, яка дорівнює 68,4 метра. Лише уяви собі тисячі таких велетнів, що кружляють над планетою. Сонячні батареї для цих монстрів матимуть питому потужність генерації близько 250 Вт/м² і виготовлятимуться на новому надсучасному заводі Gigasat площею понад 1 мільйон квадратних метрів у Бастропі, штат Техас. Президентка SpaceX Гвінн Шотвелл минулого місяця, у червні 2026 року, офіційно підтвердила, що запуск перших прототипів цих космічних обчислювальних станцій заплановано вже на наступний 2027 рік.
Тут є один важливий нюанс: створення таких масштабних конструкцій вимагає абсолютно нових підходів до виробництва. Традиційні кремнієві панелі занадто важкі, тому інженери активно експериментують із новими матеріалами, зокрема з перовськітом, який теоретично дозволяє зробити батареї значно легшими. Проте надійність перовськіту в агресивному космічному середовищі досі залишається під питанням, тому перші версії AI1, швидше за все, полетять із перевіреними часом кремнієвими елементами. Це суттєво збільшує стартову вагу кожного апарата, перетворюючи питання доставки вантажу на орбіту на справжній виклик для ракетної техніки.
Енергетичний голод і космічний холод: як влаштована архітектура AI1
Космос здається крижаним, але насправді він є жахливим термосом. У вакуумі немає повітря, тому звичне для нас конвекційне охолодження за допомогою вентиляторів там просто не працює. Перше покоління супутника AI1 розраховане на пікову потужність 150 кВт та середню обчислювальну потужність 120 кВт. За енергоспоживанням це приблизно дорівнює одній сучасній наземній серверній стійці з новенькими графічними процесорами Nvidia GB300. Щоб уся ця обчислювальна міць не розплавилася у перші ж хвилини роботи, розробники спроектували унікальну двосторонню рідинну систему охолодження. Це гігантський розгортаний радіатор площею 110 квадратних метрів, який працює за принципом випромінювання “ребром до Сонця” і здатний скидати близько 1400 Вт теплової енергії на кожен квадратний метр своєї площі.
Що стосується зв’язку, то апарати AI1 конструктивно значно простіші за звичайні супутники Starlink. Вони не мають масивних фазованих антенних решіток для прямого зв’язку з мобільними телефонами чи терміналами на Землі. Натомість вони обмінюватимуться даними виключно через лазерні міжсупутникові канали з існуючим сузір’ям Starlink, яке і виконуватиме роль гігантського космічного комутатора, доставляючи готові обчислені дані користувачам. На перших етапах всередині працюватимуть стандартні чипи від Nvidia, захищені спеціальними екранами. Проте згодом їх планують замінити на спеціалізовані радіаційно стійкі процесори від Terafab – спільного напівпровідникового проекту SpaceX та Intel, що дозволить супутникам працювати на орбіті щонайменше п’ять років без збоїв через сонячну радіацію.
Мільярдні контракти та загроза для земної астрономії
Хтось може подумати, що це просто чергова дорога іграшка для преси, але за лаштунками проекту вже крутяться колосальні гроші. Відомий стартап у сфері штучного інтелекту Anthropic вже уклав попередню угоду на оренду обчислювальних потужностей майбутнього орбітального угруповання SpaceX на астрономічну суму 15 мільярдів доларів на рік. Це майже 1,25 мільярда доларів щомісяця. Для розробників мовних моделей ШІ це чудова можливість отримати гігантські обчислювальні ресурси без необхідності узгоджувати підключення нових гігаватних ліній електропередач на Землі, що зараз займає роки через бюрократію та екологічні обмеження.
Проте у цієї технологічної медалі є й інший, досить тривожний бік. Наукова спільнота зараз висловлює серйозне занепокоєння через гігантські розміри супутників AI1 та надзвичайно високу відбивну здатність їхніх сонячних панелей та радіаторів. Астрономи попереджають, що масштабне розгортання таких платформ створюватиме критичні світлові перешкоди для надчутливих наземних телескопів, зокрема для знаменитої Обсерваторії Рубін. Спалахи світла від металевих площин розміром з крило літака можуть просто засліпити наукові прилади, які шукають далекі супернові зірки, екзопланети чи потенційно небезпечні для Землі астероїди.
Космічна логістика: скільки коштуватиме запуск мільйона серверів
Головне питання, яке стоїть перед інженерами SpaceX – як фізично доставити всю цю масу за межі атмосфери. Один супутник разом із сонячними батареями, системами охолодження, захисним корпусом та платами важитиме від 3,5 до 7,5 тонн. Щоб вивести запланований мільйон таких супутників на орбіту та постійно оновлювати флот, компанії знадобляться тисячі запусків на рік. На практиці це означає неймовірну інтенсивність: від 10 до 42 стартів ракет щодня. Навіть для SpaceX, яка впевнено домінує на ринку космічних пусків, це колосальне навантаження, яке вимагатиме розширення стартових майданчиків у Техасі, Флориді та будівництва нових космодромів, наприклад, у Луїзіані для запусків на полярні орбіти.
Вся надія покладається на гігантську багаторазову ракету Starship V4 вантажопідйомністю до 200 тонн та радикальне зниження вартості польотів. Якщо запуск Starship вдасться звести до омріяних 20 мільйонів доларів (це приблизно 100 доларів за кілограм вантажу), то загальний бюджет створення такого сузір’я разом із наземною інфраструктурою коливатиметься від 1,1 до 7,6 трильйона доларів. Сума виглядає фантастично, проте нещодавній успішний вихід SpaceX на біржу та залучення капіталу показують, що інвестори вірять у реалістичність планів компанії.
Часті питання про космічні дата-центри
- Навіщо взагалі будувати дата-центри в космосі, якщо на Землі це робити простіше? Головна перевага космосу – це цілодобовий доступ до безкоштовної сонячної енергії без потреби орендувати величезні земельні ділянки та будувати дорогі охолоджувальні вежі, які споживають мільйони літрів прісної води. Наземні енергомережі просто не встигають за темпами росту ШІ, тому космос стає альтернативним джерелом живлення.
- Як впливає затримка сигналу на роботу космічних серверів? Для складного навчання великих моделей ШІ, де потрібна миттєва синхронізація між тисячами відеокарт, велика відстань між супутниками може стати проблемою. Проте для завдань генерації відповідей (інференсу), де запити користувачів можна обробляти незалежно один від одного на окремих супутниках, орбітальні дата-центри підходять ідеально.
- Чи не згорять чутливі комп’ютерні чипи від жорсткої космічної радіації? Звичайні споживчі чипи дійсно швидко виходять з ладу під дією важких іонів та сонячного вітру. Саме тому SpaceX спільно з Intel створює спеціальні радіаційно стійкі процесори під брендом Terafab, які мають додатковий фізичний захист та архітектуру з подвійним дублюванням обчислень для виправлення помилок “на льоту”.
Чи побачимо ми повністю автономні хмари обчислень над нашими головами вже найближчими роками? З одного боку, технічні виклики на кшталт відведення тепла у вакуумі чи захисту від радіації цілком вирішувані за допомогою сучасних інженерних методів. З іншого боку, фінансова життєздатність проекту, екологічний слід від тисяч ракетних пусків та протести астрономів залишають чимало відкритих питань. Справжнім моментом істини стане наступний рік, коли перший прототип AI1 підніметься у небо на борту Starship. Лише тоді стане зрозуміло, чи є космічний ШІ майбутнім технологій, чи це просто надзвичайно дорога спроба підкорити небо, яка так і залишиться на папері.
Підписуйся на наш Telegram-канал