Океанські припливи проникають під товстий шар антарктичного льоду, відомий як «льодовик Судного дня», що становить загрозу для глобального рівня моря.
Щоденні проникнення морської води, які фіксуються супутниками, вказують на те, що льодовик Туейтса може руйнуватися «значно швидше», ніж передбачалося раніше, повідомляють вчені в дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences.
“Нове в цьому дослідженні – це залучення океанських припливів”, – каже океанограф Нью-Йоркського університету Девід Холланд, який не брав участі у дослідженні. «Приплив справді змінює процес танення льодовика».
Танення льодовика Туейтса, крижаного масиву розміром з Грецію, який містить достатньо води, щоб підняти рівень моря на 0,6 метра, вже є причиною 4% глобального підвищення рівня моря. Оскільки льодовик лежить на основній породі, яка опускається глибше в сушу, його нижня частина вразлива до відносно теплої морської води, яка розтоплює лід і відокремлює його від основної породи, прискорюючи стікання льодовика в океан.
Беручи до уваги, що у цей же басейн впадають інші льодовики Західної Антарктики, Туейтс виступає як наріжний камінь. Його руйнування може прискорити руйнування інших льодовиків, потенційно піднімаючи рівень світового океану більш як на 3 метри протягом наступних століть.
У 2021 році дослідники помітили тріщини на плавучому льоду біля океанського підніжжя льодовика, що свідчить про його можливе розтріскування.
Але віддалене розташування Туейтса та товстий морський лід у цьому регіоні ускладнюють дослідження льодовика за допомогою датчиків, відбору проб або підводних апаратів.
У новому дослідженні, проведеному гляціологом Еріком Ріньо з Каліфорнійського університету в Ірвайні, вчені звернулися до супутників і методу радіолокаційної інтерферометрії, який може виявляти зміни висоти поверхні в міліметрах. Команда проаналізувала радіолокаційні дані, зібрані супутниками ICEYE, які робили знімки кожні 3 години протягом 4 місяців 2023 року. За зміщенням поверхні, дослідники змогли отримати уявлення про те, що відбувається на 1000 метрів нижче, біля так званої лінії заземлення, місця, де льодовик відокремлюється від основної породи.
“Дані радара показали, що лід піднімається або опускається на кілька сантиметрів кожні кілька годин – рухи, що вказують на великий тиск води знизу”, – каже Ріньо. Лінія заземлення, мабуть, регулярно переміщалася на відстань до 6 кілометрів залежно від настання і відступу морських припливів. Вода, що плескається, означає, що у Туейтса є не одна конкретна лінія заземлення, а «зона заземлення» площею приблизно 200 квадратних кілометрів, де щоденні вторгнення поступово розширюють шлях вторгнення в океан. “В результаті льодовик стає більш чутливим до океанської води”, – говорить він.
Дані також показують, що іноді вода проникає набагато далі вглиб суші під льодом, виходячи за межі зони заземлення. Під час найвищого весняного припливу шар води завтовшки від 5 до 10 сантиметрів поширився на 12 кілометрів вглиб суші. Оскільки цей потік виник одночасно з припливами, дослідники дійшли висновку, що це була морська вода, а не тала вода самого льодовика, яка на кілька градусів холодніша. “Ця відмінність дійсно цінна”, – каже гляціолог Твіла Мун із Національного центру даних зі снігу та льоду США, яка не брала участі у дослідженні.
Вторгнення можуть прискорити відступ лінії заземлення, яке наразі становить близько 500 метрів на рік, та прискорити рух льодовиків до моря. “Сучасні комп’ютерні моделі, що прогнозують майбутнє Туейтса, не враховують проникнення морської води за лінію заземлення, а дослідження, проведене десять років тому, показало, що вони можуть подвоїти швидкість танення льодовика”, – зазначає Ріньо. Все це робить майбутнє льодовика Судного дня ще більш похмурим. “Прогнози, які ми мали щодо відступу, були надто консервативними”, – говорить він.
Читайте також: Найпотужніша геомагнітна буря викликала аномалії на дні океану
