Мешканці стародавнього Єгипту страждали від різних паразитарних інфекцій, які призводили до анемії та інших виснажливих умов. Останній метааналіз досліджень, присвячених єгипетським муміям, виявив, що приблизно 66% з них були інфіковані різними видами хробаків, приблизно 22% мали малярію, та близько 40% були уражені головними вошами.
Дослідження в Долині царів показало, що з 16 мумій, перевірених на наявність Plasmodium falciparum, збудника однієї з найсмертельніших форм малярії, чотири виявилися позитивними. Серед інфікованих був і Тутанхамон, в організмі якого знайшли два штами цього захворювання, хоча він помер не від малярії, а, ймовірно, в результаті нещасного випадку на колісниці.
За словами Пірса Д. Мітчелла з Кембриджського університету, з 221 проаналізованої мумії, 49 показали позитивний результат на малярію. Він зазначив, що це захворювання могло серйозно вплинути на рівень дитячої смертності та привести до виснажливої анемії в античних спільнотах вздовж Нілу.
В дослідженні вказано, що 92% мумій, інфікованих малярією, мали пористі кістки та інші симптоми анемії. Мітчелл підкреслив, що таке високе навантаження хвороб могло серйозно вплинути на фізичну витривалість і продуктивність значної частини населення.
Серед інших паразитів, знайдених у муміях, був збудник токсоплазмозу, пов’язаний із шизофренією та збільшеним ризиком автомобільних аварій. Відомо, що токсоплазмоз передається при контакті з кішками, які в давньому Єгипті вважалися священними тваринами.
Мітчелл також виявив, що приблизно 10% мумій були інфіковані вісцеральним лейшманіозом, який також може спричиняти анемію та є смертельним у 95% нелікованих випадків. В деяких муміях були знайдені шлункові черв’яки, такі як риб’ячий ціп’як, ймовірно, внаслідок вживання недостатньо провареної риби з річки Ніл.
Автор зображення: Ярослав Моравчик
Крім того, в мумії чоловіка на ім’я Нахт, який працював ткачем у царській похоронній каплиці в Фівах, виявлено трихінельоз. Ця паразитарна інфекція, що передається через недостатньо проварену свинину, може проникати в м’язову тканину, а у важких випадках – призвести до смерті через ураження серця.
Нахт, як і 65% інших досліджених мумій, страждав на шистосомоз – гостре паразитарне захворювання, викликане кров’яними сисунами, що вражає кровоносні судини та сечовивідні шляхи.
У мумії, що зберігається в Манчестерському музеї, навіть знайшли черв’яків у мозку, а в 40% з 218 мумій, проаналізованих на наявність головних вошей, результати виявилися позитивними.
Мітчелл припускає, що Ніл міг служити як шлях для тропічних паразитів, які передаються через воду, дозволяючи малярії та іншим патогенам процвітати в умовах Стародавнього Єгипту, незважаючи на обмежені опади. Проте Ніл також сприяв збагаченню сільськогосподарських земель під час щорічних повеней, що зменшувало потребу у використанні людських відходів як добрива, знижуючи ризик зараження гельмінтами, які були поширені у інших частинах Близького Сходу та Середземномор’я.
