Зона відчуження Чорнобильської АЕС, що виникла внаслідок однієї з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства у 1986 році, стала унікальною та суворою екосистемою. Ця територія, що зазнала екстремального радіоактивного та хімічного забруднення, перетворилася на своєрідний природний експеримент, де дика природа продовжує існувати в умовах, які вважалися непридатними для життя. Особливий науковий інтерес викликає популяція напівдиких собак, що налічує близько 700 особин. Вони є прямими нащадками домашніх улюбленців, залишених під час екстреної евакуації населення. Ці тварини не лише вижили, але й успішно розмножуються в середовищі з рівнем радіації, що значно перевищує безпечні норми для людини, привертаючи увагу генетиків та екологів, пише T4.
Нещодавні дослідження вже продемонстрували, що ці собаки є генетично унікальними. Аналіз ДНК, проведений групою вчених на чолі з Норманом Клейманом з Колумбійського університету та опублікований у журналі Canine Medicine and Genetics, виявив суттєві відмінності між популяціями собак усередині ЧАЕС та тими, що мешкають за її межами. Вчені ідентифікували близько 400 геномних локацій, або «локусів винятків», які демонструють унікальні патерни варіацій. Це свідчить про те, що хронічний вплив радіації та інших екологічних небезпек виступив потужним фактором відбору, змусивши популяцію швидко адаптуватися до виживання в екстремально токсичному середовищі. Ці мутації, що передаються з покоління в покоління, є свідченням прискореної еволюції у відповідь на антропогенний тиск.
На тлі цих глибоких генетичних досліджень, нещодавнє візуальне спостереження додало новий тривожний аспект до вивчення цієї популяції. Волонтерська група «Собаки Чорнобиля», яка є філією Фонду «Чисте майбутнє» і опікується тваринами в зоні, зафіксувала появу особин з нехарактерним блакитним забарвленням шерсті. Згідно з повідомленнями доглядачів, цей феномен з’явився раптово, оскільки ще тижнем раніше тварини мали звичайний вигляд. Незважаючи на тривожний колір, собаки виглядають «дуже активними та здоровими». Найбільш імовірною гіпотезою є не генетична мутація, а зовнішнє забруднення. Волонтери припускають, що тварини могли потрапити в якусь невідому хімічну речовину, що знаходиться на території промислової зони.
Цей інцидент підкреслює подвійну небезпеку Чорнобильської зони: окрім радіаційного фону, територія залишається сховищем промислових хімікатів невідомого складу та ступеня небезпеки. Хоча блакитне забарвлення, найімовірніше, є результатом зовнішнього контакту і може бути змитим, воно слугує яскравим біоіндикатором наявності інших, окрім радіонуклідів, токсичних загроз. Таким чином, чорнобильські собаки є об’єктом для вивчення не лише довгострокової генетичної адаптації до радіації, але й гострого фізіологічного впливу залишкового хімічного забруднення, що робить цю популяцію безцінною для розуміння виживання в екстремальних умовах.
Читайте за темою: У Греції вперше виявили гібрид вовка та собаки
Підписуйся на наш Telegram-канал