Блакитні очі завдячують своїм кольором не пігментації, а розсіюванню світла у райдужній оболонці. Схожий ефект дифузії створює блакитність піднебіння. Розібратися у феномені допомогло генетичне дослідження, яке показало, що генетична мутація, пов’язана з цією особливістю, відбулася близько 40-50 тисяч років тому.
Дослідження експертів із Копенгагенського університету було присвячене темі генетичних особливостей блакитнооких людей. Зі школи ми знаємо, що сонячне світло складається з декількох спектрів: червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого та блакитного. Досягаючи Землі, воно проходить через її атмосферу, насичену газами та мікроскопічними суспензією.
Ці перешкоди впливають на різні кольори світла неоднаково. Синій та інші кольори світлової гами мають більш коротку довжину хвилі, вони легше пробиваються та розсіюються на всі напрямки. Кольори з більшою довжиною хвилі, зокрема, червоний, схильні до впливу менше, їх подальший шлях триває відносно прямолінійно.
Завдяки розсіюванню коротких хвиль небо і набуває блакитного відтінку. Приблизно такий самий алгоритм розсіювання і відображення коротких хвиль світла у райдужній оболонці.
Дослідження показало, що між 40 000 і 50 000 років тому відбулася специфічна мутація в гені OCA2. Вона призвела до появи генетичного “перемикача”, який відповідає за блакитний колір очей. Ген OCA2 бере участь у виробництві меланіну, цей пігмент відповідальний за колір волосся, шкіри та очей.
Те ж дослідження виявило цікаву деталь: всім блакитнооким особистостям дістався у спадок один і той же перемикач, локалізований в одній і тій точці ДНК. Тобто всі блакитноокі люди мають єдиного предка. У певному сенсі всі вони родичі. Вік того самого предка – 40-50 тисяч років.
