Фізичний дотик, такий як обійми, стискання плеча чи тримання за руку, в людській взаємодії традиційно вважається основним проявом втіхи, підтримки та любові. Однак, нове дослідження, опубліковане в журналі Current Psychology, проливає світло на значно темніший бік тактильного контакту, припускаючи, що не всі дотики мають добрі наміри. Вчені з Бінгемтонського університету (Нью-Йорк) виявили, що в романтичних стосунках фізичний дотик може бути не жестом примирення, а скоріше потужним інструментом маніпуляції та контролю, який особливо часто використовують особи з рисами «темної тріади» — психопатією, нарцисизмом та макіавеллізмом. Дослідники попереджають, що дотик може використовуватися для «збільшення сприйняття власності» та «сприяння поступливості з боку підлеглого». Таким чином, жест, який виглядає як спроба обійняти або втримати партнера за руку чи потилицю під час словесної конфронтації, насправді може бути розрахованою тактикою для встановлення авторитету та придушення опору, пише T4.
Дослідження, проведене під керівництвом професора психології Річарда Меттсона, стало першим, що встановило прямий зв’язок між характеристиками темної тріади та примусовим використанням дотиків. Команда опитала 500 студентів коледжу, які перебували у стосунках, оцінюючи їхні риси особистості та те, як вони сприймали та використовували дотики. Результати показали, що хоча дотик є фундаментальним способом вираження любові, він «не обов’язково всіма людьми сприймається позитивно або використовується добросовісно». Цікаво, що динаміка маніпулятивного дотику відрізнялася залежно від статі. Чоловіки з високим рівнем тривожної прив’язаності (страхом бути покинутими) частіше використовували «примусовий дотик» не стільки для домінування, скільки для самозаспокоєння та отримання підтвердження зв’язку, особливо у відповідь на почуття ревнощів.
На противагу цьому, жінки, які мали високі показники за рисами темної тріади, демонстрували складний парадокс: вони самі відчували більший дискомфорт від отримання дотиків, але при цьому частіше використовували тактильний контакт як засіб маніпуляції. Для них дотик слугував методом «посилення міжособистісної сили» та забезпечення контролю над стосунками. Хоча автори визнають обмеженість своєї вибірки, яка складалася переважно з молодих, білих та гетеросексуальних студентів, їхні висновки підкреслюють критичну важливість врахування не лише самого жесту, але й контексту, в якому він відбувається. Як підсумував професор Меттсон, «не всі форми дотику мають добрі наміри» і «не всі обійми нешкідливі» — іноді вони є інструментом, що використовується на благо себе за рахунок партнера.
Читайте також: Французькі математики довели існування Бога
