Контроль над вогнем став справжнім проривом для давніх людей, відкривши можливості готувати їжу, обігріватися у холод і збиратися на нічні посиденьки. Це вміння з’явилося принаймні мільйон років тому і стало одним із ключових чинників виживання людства, пише T4.
Але під час найбільш холодного періоду останнього льодовикового періоду — максимуму останнього заледеніння (близько 26 500–19 000 років тому) — археологи виявили дуже мало слідів використання вогню, що довго залишалося загадкою.
Нові дані змінили це уявлення. Команда дослідників проаналізувала три вогнища, знайдені на археологічному об’єкті Кормань 9 на території сучасної України. Ці вогнища пов’язані з людськими поселеннями саме часів льодовикового максимуму.
Дослідники провели мікростратиграфічний, мікроморфологічний та колориметричний аналізи залишків вогнищ. З’ясувалося, що люди розводили вогонь на відкритих майданчиках, використовуючи переважно деревину. Вогонь досягав температури понад 600°C — це свідчить про високу майстерність в управлінні вогнем, попри суворі умови навколишнього середовища.
Попри брак великих фрагментів деревного вугілля, вдалося визначити, що основним паливом була деревина ялини. У попелі також знайшли сліди обгорілих кісток тварин, хоча ще залишається відкритим питання, чи використовували кістки як паливо, чи вони потрапили у вогонь випадково.
Одне з пояснень — екстремальні кліматичні умови могли знищити сліди багатьох вогнищ через постійне чергування замерзання і танення ґрунту. Інша версія полягає в нестачі деревини у холодних степах і тундрі, через що люди могли рідше розпалювати багаття.
Також можливо, що проблема частково в «ефекті публікацій»: науковці більше досліджували інші періоди, тоді як свідчення вогню часів максимуму заледеніння просто залишилися менш задокументованими.
Виявлені вогнища демонструють, що мисливці-збирачі досконало володіли технологією розведення вогню і використовували його для різних потреб. Різниця між вогнищами може свідчити або про багаторазові поселення на одному місці з інтервалом у тижні або навіть століття, або про різну функціональність вогнищ в рамках одного табору залежно від пори року.
«Наші результати показують, що навіть під час льодовикового максимуму люди не тільки зберегли вміння контролювати вогонь, а й активно використовували його в різних ситуаціях», — коментують автори дослідження.
Дослідники наголошують: потрібно більше розкопок і аналізів, щоб зрозуміти, чи дійсно використання вогню в той період було менш поширеним, чи проблема лише в поганій збереженості археологічних свідчень.
Дослідження опубліковане у журналі Geoarchaeology.
Підписуйся на наш Telegram-канал