Тасманійський тигр, відомий також як тилацин, колись був головним хижаком у лісах Тасманії. На початку XX століття цей вид був винищений для захисту худоби, а останній відомий тилацин помер у неволі в зоопарку Хобарта у 1936 році. Проте новітні досягнення в генетиці та репродуктивній біології відкривають можливість повернути цього хижака з небуття.
Новий етап «де-екстинкції»
Компанія Colossal Biosciences з Далласа очолює проект з відродження тилацина, який доповнює їхні амбітні плани повернути до життя інших вимерлих тварин, таких як мамонт та додо. На думку дослідників, тилацин є ідеальним кандидатом для «де-екстинкції», оскільки він зник порівняно недавно, що спрощує відтворення його геному.
Бет Шапіро, головна наукова співробітниця Colossal, наголошує на унікальності зразків, з якими вони працюють. «Зразки тилацина, які ми використали для створення еталонного геному, є одними з найкраще збережених, які наша команда коли-небудь вивчала. Це рідкісна можливість використати передові методи роботи з давньою ДНК», — підкреслила Шапіро.
Відновлення генетичного матеріалу зі столітнього зразка
Науковцям вдалося досягти прориву завдяки 108-річному зразку тилацина, збереженому в спирті у Мельбурнському музеї. З нього вдалося виділити не тільки ДНК, але й РНК — що вкрай рідко вдається, адже ці молекули надзвичайно крихкі.
Отриманий геном на 99,9% збігається з оригінальним геномом тварини. Ця інформація відкриває можливості для розуміння того, як працювали органи чуття тилацина, як він мислив та функціонував.
Редагування генів та нові технології IVF для сумчастих
Отримання геному тилацина — це лише перший крок на шляху до його відродження. Науковці планують використати редагування генів, щоб змінити геном найближчого сучасного родича тилацина — сумчастого дунарта. Дослідники вже здійснили понад 300 генетичних правок у клітинах дунарта, вирощених у лабораторії. Крім того, вони розробили методики стимуляції овуляції та вирощування ембріонів поза маткою, подібно до технологій IVF у людей.
Контроверсії та етичні питання
Попри захоплення можливістю відродження тилацина, проект викликає суперечки. Деякі природоохоронці вважають, що мільйони доларів, вкладені в ці проекти, краще витратити на збереження видів, які зараз перебувають на межі зникнення, зокрема й австралійських сумчастих. Інші ж вказують на те, що сучасні екосистеми можуть бути занадто змінені, щоб підтримати довгострокове виживання відроджених тварин.
Професор Джеремі Остін з Австралійського центру стародавньої ДНК назвав «де-екстинкцію» «казковою наукою» у своєму коментарі Sydney Morning Herald у 2022 році, коли проект було анонсовано. Однак інші вчені вважають, що подібні дослідження можуть принести користь, навіть якщо не вдасться відродити вимерлі види.
Нові можливості для збереження сумчастих
Андрій Паск з Університету Мельбурна переконаний, що дослідження тилацина сприятиме розвитку нових підходів до збереження сумчастих. Методики, розроблені для проекту тилацина, можуть бути застосовані для захисту видів, які зараз під загрозою зникнення, таких як тасманійський диявол. Ці технології допоможуть запобігти тому, щоб диявол повторив долю тилацина.
Проект з відродження тасманійського тигра має як наукові перспективи, так і етичні виклики. Навіть якщо повернути тилацина в дику природу не вдасться, цей проект сприятиме розвитку генетичних досліджень і допоможе краще зрозуміти вимерлі види. Успіх проекту також відкриє нові можливості для збереження видів, що нині перебувають під загрозою зникнення.
Читайте також: Учені заявили, що відродження мамонтів може принести більше шкоди, ніж користі
