Великі білі акули, відомі в науковому світі як Carcharodon carcharias, протягом десятиліть залишаються заручниками власної грізної репутації, сформованої масовою культурою. Проте за образом безжального хижака ховається крихкий і екологічно необхідний вид, що відіграє роль ключового архітектора морських екосистем. Як верхівні хижаки, вони регулюють чисельність здобичі, що опосередковано сприяє збереженню підводних луків морських трав та ламінарій — важливих поглиначів вуглецю. Незважаючи на їхнє глобальне поширення, у багатьох регіонах, зокрема в Середземному морі, цей вид залишається справжньою біологічною загадкою, про існування якої свідчать лише спорадичні історичні записи та випадкові зустрічі. Саме тому подія, що сталася 20 квітня 2023 року поблизу східного узбережжя Іспанії, стала каталізатором для масштабного переосмислення статусу цього хижака в регіоні, пише T4.
Того дня у межах іспанської виключної економічної зони рибалки випадково виловили молоду особину великої білої акули. Екземпляр мав довжину 2,1 метра і вагу від 80 до 90 кілограмів, що є характерним для молодих тварин. Ця знахідка стала справжнім шоком для наукової спільноти, адже в умовах критичного скорочення популяції, через яке Міжнародний союз охорони природи (МСОП) класифікує вид як вразливий, будь-яка фіксація білої акули в Середземномор’ї має виняткове значення. Поява молодої особини миттєво актуалізувала питання про локалізацію місць розмноження: чи ця акула була частиною місцевої популяції, що народилася біля берегів Іспанії, чи вона лише мігрувала з центральної частини моря? Традиційно вважалося, що основними зонами розмноження є Сицилійська протока та затока Габес, а також, імовірно, затока Едреміт у північній частині Егейського моря, де з 2008 року було зафіксовано 11 новонароджених акул.
Не пропустіть: Розміром з автомобіль: як виглядає і скільки важить найбільший краб у світі
Щоб пролити світло на цю таємницю, група дослідників під керівництвом доктора Хосе Карлоса Баеса провела ґрунтовний ретроспективний аналіз даних, що охоплює вражаючий період у 160 років — з 1862 по 2023 рік. Результати цього дослідження, опубліковані в Acta Ichthyologica Et Piscatoria, підтвердили, що попри свою невловимість, популяція великих білих акул зберігає постійну присутність у водах іспанського Середземномор’я. Вчені дійшли висновку, що ці хижаки існують у регіоні в режимі «фантомів»: вони присутні, але зустрічаються вкрай рідко, що робить кожне спостереження винятковим науковим прецедентом. Доктор Баес наголосив, що виявлення саме молодих особин є критично важливим індикатором, який може свідчити про приховані процеси активного розмноження в цьому секторі моря, що раніше недооцінювалося.
Дослідження також має на меті змінити суспільне сприйняття цих тварин, перемістивши фокус зі страху на розуміння їхньої біологічної ролі. Цитуючи Говарда Лавкрафта про те, що найдавнішим і найсильнішим видом страху є страх перед невідомим, доктор Баес підкреслює необхідність заміни необґрунтованих міфів науковими фактами. Великі білі акули виконують фундаментальні функції санітарів моря: як мігруючі пелагічні види, вони перерозподіляють енергію та поживні речовини на величезні відстані, очищують екосистеми, поїдаючи падло, а після смерті їхні тіла стають джерелом живлення для глибоководних організмів. Вчені наполягають на нагальній потребі впровадження довгострокових програм моніторингу, які б поєднували прямі спостереження з новітніми методами відстеження. Тільки так можна розробити ефективні, засновані на доказах стратегії збереження цієї унікальної, хоч і примарної, популяції, поки вона остаточно не зникла з мапи біорізноманіття Середземного моря.
Читайте також: Вчені збираються побудувати гігантську стіну, щоб врятувати світ від потопу
