Відкриття у 2004 році на індонезійському острові Флорес мініатюрного виду людей, названого Homo floresiensis або «люди-гобіти», стало справжнім викликом для палеонтологів. Ці крихітні гомініди, що жили ще 60 тисяч років тому одночасно з нашими предками, ламали одне з головних правил людської еволюції: постійне збільшення розміру мозку. Нове дослідження, схоже, нарешті пояснює, як «гобітам» вдалося зберегти розвинений інтелект у такому маленькому тілі, пише T4.
Головна загадка «гобітів» полягала в тому, що об’єм їхнього мозку був утричі меншим за наш і приблизно дорівнював мозку шимпанзе. Попри це, археологічні знахідки свідчать, що вони вміли виготовляти кам’яні знаряддя праці та користуватися вогнем. Це суперечило усталеній думці, що розвиток інтелекту безпосередньо пов’язаний зі збільшенням мозку. Вчені роками шукали відповідь, і, як виявилося, ключ до розгадки міг ховатися в зубах.
У ході людської еволюції існує чітка залежність: що більшим ставав мозок, то меншим ставав третій моляр, відомий як «зуб мудрості». Нещодавнє дослідження показало, що зуби мудрості «гобітів» були маленькими, приблизно такими ж, як у неандертальців. Це означає, що їхній мозок теж мав би бути неандертальського розміру. Оскільки зуби формуються на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, вчені зробили сміливий висновок: в утробі матері «гобіти» були «запрограмовані» на розвиток великого мозку. Отже, процес, що зупинив їхній ріст, мав відбутися вже після народження.
Щоб зрозуміти цей механізм, дослідники звернулися до сучасних людей із затримкою росту. Зокрема, вони вивчили синдром Ларона — рідкісне генетичне захворювання, за якого люди мають низький зріст і пропорційно маленьку голову через дефіцит фактора росту під назвою IGF-1. Важливо, що розмір їхніх зубів мудрості при цьому залишається нормальним, що підтверджує: нестача IGF-1 впливає на ріст саме в постнатальний період.
На основі цих даних вчені висунули нову теорію. Зменшення розмірів тіла «гобітів», найімовірніше, було результатом так званої острівної карликовості — еволюційного явища, коли види на островах з обмеженими ресурсами та відсутністю великих хижаків стають меншими. Автори дослідження припускають, що цей процес міг бути реалізований через генетичні зміни, що призвели до низького рівня фактора росту IGF-1 після народження.
Цей механізм дозволив би Homo floresiensis розвинути мініатюрні тіла та мозок, але при цьому не зашкодив їхнім когнітивним здібностям, закладеним для значно більшого гомініда. Таким чином, ця теорія елегантно вирішує давню загадку «гобітів», пояснюючи, як можна було мати маленький мозок, але при цьому мислити, як представник великого людського роду.
Читайте також, чому найновіший вид китів на Землі опинився під загрозою зникнення.
