Сучасні технології відкривають унікальні вікна в минуле, дозволяючи вченим долати фізичні бар’єри, що століттями приховували таємниці стародавніх цивілізацій. Нещодавно команда проекту Face Lab з Ліверпульського університету Джона Мурса здійснила вражаючий прорив, представивши цифрові реконструкції облич чотирьох мумій з Андійського регіону Колумбії, що жили між XIII і XVIII століттями. Унікальність цих мумій полягала в тому, що їхні обличчя були покриті щільно прилеглими похоронними масками зі смоли, глини, воску та кукурудзи. Через надзвичайну крихкість цих артефактів будь-яке фізичне втручання було неможливим, і обличчя людей, що жили сотні років тому, залишалися загадкою. Використовуючи неінвазивні методи, дослідники змогли вперше “зазирнути” під ці маски та відновити зовнішність дитини 6-7 років, жінки похилого віку та двох молодих чоловіків, пише T4.
В основі цього досягнення лежить використання комп’ютерної томографії (КТ), яка дозволила створити високоточні тривимірні віртуальні моделі черепів, не пошкоджуючи ані самі мумії, ані їхні похоронні маски. Цей процес цифрового “зняття масок” став першим і ключовим етапом, що надав вченим анатомічну основу для подальшої роботи. Отримавши віртуальні копії черепів, команда розпочала кропіткий процес судово-медичної апроксимації обличчя, який нагадує роботу скульптора, де кістковий каркас є основою для відтворення м’яких тканин. Для реконструкції облич молодих чоловіків використовувалися усереднені дані про товщину м’яких тканин, отримані при дослідженні сучасних колумбійських чоловіків, що забезпечило високий ступінь об’єктивності.
Читайте також: Вчені відтворили обличчя жінки, яка жила на Землі 10500 років тому
У випадках дитини та жінки похилого віку, для яких подібних усереднених даних не існує, процес був більш індивідуальним та вимагав глибоких знань анатомії. Вчені вручну, шар за шаром, накладали на віртуальні черепи м’язи, жирову тканину та шкіру, ретельно відтворюючи їхню структуру та об’єм. Форма і розмір носа, які неможливо визначити лише за черепом, були реконструйовані на основі кісткових структур носового отвору з подальшим вибором найбільш відповідного варіанту з бази даних. Колір шкіри, очей та волосся був підібраний відповідно до антропологічних характеристик, типових для мешканців цього регіону. Усім обличчям було надано нейтрального виразу, щоб уникнути суб’єктивних інтерпретацій та представити максимально об’єктивний вигляд.
Найскладнішим етапом стало додавання реалістичних текстур, таких як пори, зморшки, вії та ледь помітні асиметрії, що вдихнули життя у цифрові моделі. Важливо розуміти, що представлені реконструкції не є фотографічними портретами, а науково обґрунтованими апроксимаціями — вони показують, як ці люди могли виглядати за життя з високою долею ймовірності. Ця робота є яскравим прикладом того, як поєднання археології, медицини та цифрових технологій дозволяє нам встановити глибокий візуальний зв’язок з людьми з далекого минулого, перетворюючи безіменні артефакти на особистості з власною історією.
Читайте також: Вчені озвучили, які фрагменти космічного сміття становлять найбільшу небезпеку для людства
Підписуйся на наш Telegram-канал