Міжнародна група вчених під керівництвом Осакського міського університету розкрила секрет виживання єдиної комахи Антарктиди — антарктичної мошки (Belgica antarctica). Дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, показало, що личинки цього виду використовують два типи стану спокою для адаптації до екстремальних умов, пише T4.
Під час першої зими личинки досягають другої стадії розвитку і впадають у стан спокою, що дозволяє їм швидко активізуватися при тимчасовому потеплінні. До другої зими, досягнувши четвертої стадії, вони переходять у облігатну діапаузу — обов’язковий період спокою, який завершується лише після впливу низьких температур. Це забезпечує синхронне перетворення личинок на дорослих особин на початку літа.
Раніше вважалося, що личинки Belgica antarctica використовують лише квієсценцію* для переживання несприятливих умов Антарктиди. Нове дослідження вперше виявило наявність облігатної діапаузи у цього виду, що дозволяє їм краще адаптуватися до суворого антарктичного клімату.
Розуміння цих механізмів може сприяти розробці методів збереження біологічних матеріалів при екстремально низьких температурах, а також допомогти вивчити адаптаційні стратегії інших організмів у подібних умовах.
Доктор Мізукі Йосіда, один із авторів дослідження, зазначив: “Ми розробили метод вирощування антарктичних мошок у лабораторії, що допомогло нам зрозуміти їхню адаптацію до екстремальних умов”.
Це відкриття може мати практичне застосування, наприклад, у розробці методів збереження біологічних матеріалів при екстремально низьких температурах.
*Квієсценція (від лат. quiescentia — спокій, затишшя) — це тимчасовий стан спокою в організмів, під час якого їхні метаболічні процеси значно уповільнюються у відповідь на несприятливі умови навколишнього середовища.
На відміну від діапаузи, яка є запрограмованим біологічним механізмом, що має певні стадії розвитку, квієсценція є гнучкою реакцією організму на раптові зміни середовища. Наприклад, при потеплінні організм може швидко повернутися до активного стану.
