Нові дослідження підтверджують, що лисиці та дикі коти відігравали важливу роль у раціоні неолітичних людей. Довгий час вважалося, що кістки цих тварин, знайдені в поселеннях раннього неоліту Леванту (територія сучасних Ізраїлю, Йорданії, Лівану та Сирії), є залишками мисливців за хутром. Однак тепер дослідники припускають, що ці хижі ссавці часто були частиною меню стародавніх людей.
Харчовий перехід у Леванті
Близько 15,000–11,700 років тому, під час пізнього епі-палеоліту, мисливці-збирачі Леванту поступово переходили від полювання на великі види, такі як олені, до менших, наприклад, газелей, птахів і риб. У цей період, відомий як “неолітична революція”, люди почали займатися землеробством і скотарством, що стало ключовою віхою в історії людства.
У цьому контексті кістки невеликих хижаків, таких як лисиці (Vulpes vulpes) та дикі коти (Felis silvestris lybica), почали з’являтися у значній кількості серед археологічних знахідок. У багатьох поселеннях вони навіть перевершували за чисельністю кістки таких видів, як кабани та газелі.
Дослідження на місці Ахіхуд
У своєму дослідженні, опублікованому в журналі Environmental Archaeology, команда під керівництвом Ширада Галмора вивчала кістки тварин, знайдені на 10,000-річному поселенні Ахіхуд у Західній Галілеї, Ізраїль. Зразки обробляли оцтовою кислотою для очищення від вапняного нальоту, після чого їх класифікували за видами та записували тип кістки кожного екземпляра.
Результати показали:
- Близько 12% кісток належало червоним лисицям.
- 16% — кісткам дрібних хижаків, включаючи диких котів, куниць і мангустів.
- Близько 30% — газелям, які залишалися основною здобиччю.
Сліди обробки та споживання
Багато кісток дрібних хижаків мали ознаки обробки:
- Лисиці: 52% ножових слідів пов’язані з обробкою м’яса. Найчастіше ці сліди знаходили на плечових і стегнових кістках, що свідчить про їхнє споживання, а не лише зняття шкури.
- Дикі коти: 83% слідів ножа свідчать про обробку м’яса, тоді як решта пов’язана зі зняттям хутра.
- Сліди обвуглювання на кістках лисиць і котів збігаються з аналогічними знахідками на кістках оленів, що додатково підтверджує їх кулінарне використання.
Значення дослідження
Дослідження доводить, що дрібні хижаки неолітичного періоду не лише слугували джерелом хутра, але й були важливим харчовим ресурсом. Окрім м’яса, їхні залишки могли використовувати для виготовлення інструментів і прикрас.
Ці висновки доповнюють розуміння економіки тварин того часу та пропонують включити дрібних хижаків до списку дичини, яку активно використовували неолітичні суспільства.
Ця знахідка проливає світло на складну взаємодію стародавніх людей із довкіллям і демонструє, як вони адаптувалися до змін умов життя.
Підписуйся на наш Telegram-канал