Питання про те, чи самотні ми у Всесвіті, хвилює людство десятиліттями, і ще в 1962 році американський астроном Френк Дрейк спробував перетворити цю філософську дилему на математичну задачу. Знамените рівняння Дрейка мало на меті оцінити кількість активних інопланетних цивілізацій у нашій галактиці Чумацький Шлях, враховуючи такі фактори, як швидкість народження нових зірок, наявність планет навколо них та ймовірність виникнення життя і технологій. Однак сучасна наука йде далі, і нове дослідження, проведене групою вчених зі Швейцарії та Великої Британії, пропонує переглянути ці розрахунки з урахуванням фундаментальної сили, яка була невідома за часів Дрейка, — темної енергії. Ця загадкова субстанція, що відповідає за прискорене розширення Всесвіту, може бути вирішальним фактором у визначенні того, де і як часто виникає розумне життя, фактично натякаючи на те, що в масштабах мультивсесвіту ми можемо бути оточені незліченною кількістю інших цивілізацій, пише T4.
Дослідження, опубліковане в листопаді 2024 року в авторитетному журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, зосереджується на зв’язку між щільністю темної енергії та процесом зореутворення. Логіка вчених, яку очолює доктор філософії Даніеле Соріні з Університету Дарема, базується на простому, але глибокому припущенні: життя, яким ми його знаємо, неможливе без зірок, а формування зірок безпосередньо залежить від балансу сил у космосі. Якби темної енергії було занадто багато, Всесвіт розширювався б настільки швидко, що гравітація не встигала б збирати матерію в галактики та зірки, роблячи космос пустельним і мертвим. Натомість команда Соріні використала нову теоретичну модель, щоб розрахувати ефективність перетворення звичайної матерії на зірки за різних сценаріїв щільності темної енергії, фактично моделюючи умови в гіпотетичному мультивсесвіті.
Результати моделювання виявилися несподіваними: наш Всесвіт, попри те, що в ньому існуємо ми, не є найоптимальнішим місцем для виникнення життя. Розрахунки показали, що максимальна кількість зірок утворилася б у всесвіті, де щільність темної енергії становить лише одну десяту від того значення, яке ми спостерігаємо в нашому просторі. У такому «ідеальному» всесвіті приблизно 27 відсотків звичайної матерії перетворилося б на зірки, створюючи більше шансів для розвитку життя, тоді як у нашому Всесвіті цей показник сягає лише 23 відсотків. Цей розрив свідчить про те, що ми живемо в умовах, які є достатніми, але не найкращими для формування розумних організмів, що змушує науковців звернутися до так званого антропного принципу для пояснення нашого існування.
Антропне мислення, яке ще наприкінці 1980-х років використовував нобелівський лауреат Стівен Вайнберг, стверджує, що ми спостерігаємо саме такі властивості Всесвіту, бо тільки вони дозволили нам з’явитися і стати спостерігачами. Вайнберг припускав, що щільність темної енергії в нашому світі є гранично допустимою для існування життя: якби вона була трохи вищою, розширення розірвало б структури ще до народження зірок. Нове дослідження Соріні розвиває цю ідею в контексті мультивсесвіту. Аналізуючи гіпотетичну безліч всесвітів з різними параметрами, вчені виявили парадокс: 99,5 відсотка всіх можливих всесвітів мають значно вищу щільність темної енергії, ніж наш, і є набагато менш сприятливими для життя.
Проте, як пояснює Соріні, це не суперечить ймовірності існування розуму. Хоча окремо взяті всесвіти з високою темною енергією породжують менше життя, їхня загальна кількість у мультивсесвіті настільки велика, що сумарно вони можуть містити величезну кількість розумних спостерігачів. Тобто «інопланетяни» в широкому сенсі цього слова можуть бути набагато поширенішим явищем, ніж передбачає класичне рівняння Дрейка, якщо розглядати реальність як сукупність багатьох всесвітів. Ми живемо в рідкісному всесвіті з низькою енергією не тому, що він унікальний, а тому, що це одне з небагатьох місць, де фізика дозволила матерії згуртуватися в зірки, планети і, зрештою, в людей, здатних поставити це питання.
Варто зазначити, що ця робота є складним уявним експериментом, а не доказом того, що позаземні істоти вже ходять серед нас на Землі. Вона не шукає НЛО, а намагається пояснити тонке налаштування нашого світу. Однак висновки вчених радикально розширюють горизонт пошуку: життя не є випадковою аномалією, а закономірним наслідком фізичних законів зореутворення. Якщо модель мультивсесвіту вірна, то розумне життя є неминучим у глобальному масштабі, і ми — лише одна з незліченних варіацій, що виникли там, де космічна лотерея темної енергії видала виграшний квиток. Це дослідження перетворює темну енергію з незрозумілої сили на ключовий маркер життєздатності космосу, змушуючи нас по-новому поглянути на нічне небо і ту безодню, що лежить за його межами.
Не пропустіть: Кінець епохи зникнень: чому “Бермудський трикутник” більше не небезпечний
