Сучасна геологія та гірнича промисловість тривалий час стикалися з проблемою екстремальної складності виявлення алмазних родовищ, оскільки, за словами Андреа Джуліані з Інституту геохімії та петрології ETH Zurich, пошук цих дорогоцінних каменів залишається одним із найважчих завдань у видобутку сировини. Досі єдиним надійним індикатором присутності алмазів вважався кімберліт — специфічна магматична гірська порода, що виносить мінерали з мантії Землі на поверхню. Проте сам по собі пошук кімберлітових трубок нагадує пошук голки в копиці сіна, а виявлення такої породи ще не гарантує наявності в ній алмазів промислової якості. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, пропонує революційний і значно простіший метод прогнозування алмазоносності, що ґрунтується на аналізі значно поширенішого мінералу — олівіну, пише T4.
Олівін становить близько половини об’єму кімберлітової породи, і саме його хімічний склад став ключем до розгадки. Дослідники встановили прямий зв’язок між концентрацією магнію та заліза в олівіні та цілісністю алмазів у родовищі. Вирішальним фактором виявився геологічний процес, відомий як метасоматоз: коли розплав проникає крізь мантію, він змінює склад гірських порід, збагачуючи їх залізом. Цей процес є руйнівним для алмазів, призводячи до їхньої деградації або повного знищення. Натомість олівін з високим вмістом магнію і низьким вмістом заліза свідчить про те, що порода не зазнала агресивного впливу розплавів, а отже, алмази в таких фрагментах мантії мали високі шанси зберегтися неушкодженими.

Цей метод вже викликав значний інтерес у лідерів галузі, зокрема компанія De Beers надала фінансову підтримку та зразки кімберліту для дослідження, оперативно інтегрувавши аналіз олівіну у свої геологорозвідувальні протоколи. Значущість відкриття полягає в тому, що воно не лише спрощує технологічний процес пошуку, а й дає фундаментальне наукове обґрунтування того, чому певні кімберлітові трубки залишаються «порожніми». Алмази виживають лише тоді, коли кімберліти під час підйому захоплюють фрагменти мантії, що залишилися хімічно інертними щодо попередніх термічних впливів. Завдяки цьому відкриттю геологи нарешті отримали чіткий хімічний маркер, який дозволяє з високою точністю відсіювати безперспективні зони та фокусувати ресурси на ділянках з високим потенціалом видобутку, що значно пришвидшує та здешевлює шлях до нових алмазних покладів.
Читайте також: Вчені виявили багатоніжку розміром з автомобіль


Підписуйся на наш Telegram-канал