Вчені виявили, що еволюційний шлях людства незвичайно нагадує розвиток жуків на ізольованих островах. Зазвичай, чим більше видів розвивається в певній групі, тим інтенсивніша стає конкуренція між ними, що уповільнює появу нових видів і може призвести до їх вимирання. Однак, як показало дослідження антропологів з Кембриджського університету, опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution, людський рід Homo демонструє протилежний тренд: чим більше видів виникало, тим швидше з’являлися нові.
Для аналізу було використано 385 надійно датованих копалин решток гомінінів, серед яких були австралопітеки, парантропи, та різні види Homo. Виявилось, що швидкість вимирання колишніх видів в роду Homo не збільшувалася із появою нових видів, а, навпаки, зменшувалася, що свідчить про низьку конкуренцію між видами.
Єдиний подібний приклад відомий серед безхребетних — жуки на ізольованих островах, де велика кількість доступних екологічних ніш знижує конкурентний тиск між новими видами.
Такий незвичайний хід еволюції у людського роду, за версією вчених, міг бути спричинений міграціями до нових географічних зон і змінами ландшафтів через діяльність Homo, як екосистемних інженерів. Використання вогню та полювання на мегафауну змінили ландшафти, створюючи нові ніші для додаткових видів Homo.
Ці відкриття вказують на унікальність шляху еволюції людства, порівняльно з іншими хребетними, що зміцнює гіпотезу про особливий статус Homo як «екосистемного інженера».
Авторство зображення: Encylopedia Britannica, Inc
Відкриття вчених вказує на те, що люди, починаючи щонайменше з Homo erectus, змінювали своє середовище існування таким чином, що це стимулювало появу нових видів у межах їхнього роду. Внаслідок цього, Homo sapiens, що з’явився приблизно 300 тисяч років тому, став домінантним видом, можливо, витіснивши інші гомініни, такі як неандертальці та денісівці. Незвичайна здатність людини до технологічних інновацій і культурного розвитку, яка дозволяла ефективно адаптуватися до широкого спектру умов, зіграла ключову роль у цьому процесі.
Науковці також зауважують, що подібні еволюційні тренди, які спостерігаються у Homo, можуть допомогти зрозуміти, як конкуренція та адаптація впливають на біорізноманіття в ізольованих середовищах, таких як острови, а також в ширших масштабах—на континентах. Це також підкреслює важливість людини як активного агента у формуванні екологічних ніш, який не тільки реагує на зміни в середовищі, але й активно їх формує.
У майбутньому дослідження подібних еволюційних явищ може надати нові інсайти в питання, як зміни в технологіях та культурних практиках людини впливають на природне середовище і на інші види, з якими ми співіснуємо. Такі дослідження мають велике значення для збереження біорізноманіття та розуміння нашої ролі в екосистемах планети.
