Португальські вчені з’ясували, що згаслий вулкан Фонтанелас, що знаходиться біля берегів Піренейського півострова, може поглинути від 1,2 до 8,6 мільярда тонн вуглекислого газу, що еквівалентно промисловим викидам країни за 24-125 років. Він може бути використаний для видалення парникових газів із атмосфери та боротьби з глобальним потеплінням. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Geology.
За даними Global CCS Institute, завдяки міжнародним зусиллям із атмосфери було видалено близько 42,6 мільйона тонн вуглекислого газу. Тепер дослідники припускають, що уловлювання та зберігання вуглецю в прибережних підводних вулканах може бути ефективним способом видалення набагато більшого обсягу парникового газу з атмосфери Землі.
Зберігання вуглекислого газу залежить від процесу, званого карбонізацією мінералів, коли вуглекислий газ вступає в реакцію з хімічними компонентами певних типів гірських порід з утворенням нових мінералів, що включають вуглекислоту. Наприклад, магній, кальцій та залізо утворюють доломіт, кальцит та магнезит відповідно. Таким чином, гірські породи, що містять ці елементи є ідеальними кандидатами для цього процесу. До них належать, наприклад, вулканічні базальти на морському дні.
Більшість проектів з уловлювання вуглецю засновано на закачуванні двоокису вуглецю в закриті басейни пористих осадових порід. У цьому випадку мінерали, які надійно пов’язують вуглець, починають утворюватися через десятиліття або століття. У 2016 році були опубліковані дані про більш високу ефективність базальтів, які сформували мінерали, що містять вуглець, всього за два роки. Крім швидкості фіксації перевагою є надійність зберігання, оскільки ймовірність витоку вуглекислого газу є дуже низькою.
Вчені оцінили вуглецеву ємність частково похованого вулкана Фонтанелас, що сформувався у крейдяному періоді. Він знаходиться приблизно за 100 кілометрів від берега Лісабона, а його вершина розташовується приблизно на 1500 метрів нижче рівня моря. Автори проаналізували дані, отримані під час розвідки нафтових родовищ у районі шельфу. Вилучені зразки містили природні карбонатні мінерали, що вказують на потенційну здійсненність карбонізації. Дослідження демонструє, що стародавні вулкани на околицях континентів є підходящими місцями для безпечного зберігання вуглецю із загальною ємністю зберігання сотень гігатонн CO2.
