Феномен людської комунікації традиційно розглядається як прояв вільної волі та індивідуальної творчості, проте сучасна лінгвістична статистика вказує на існування суворого математичного фундаменту, спільного для всіх мов планети. Центральне місце у цьому дослідженні посідає закон Ципфа, названий на честь лінгвіста Джорджа Кінгслі Ципфа, який ще вісім десятиліть тому виявив дивовижну закономірність: частота вживання будь-якого слова в тексті є степеневою функцією його рангу в частотному словнику. Математично це виражається формулою f(r) ∝ 𝑟 𝛼, де частота слова обернено пропорційна його порядковому номеру в рейтингу популярності. На практиці це означає, що найбільш вживане слово в мові, наприклад англійське «the» або українське «і», зустрічається вдвічі частіше, ніж друге за популярністю слово, втричі частіше, ніж третє, і в чотири рази частіше, ніж четверте. Ця послідовність зберігає свою точність протягом напрочуд довгого списку лексем, перетворюючи живе мовлення на впорядковану статистичну систему, пише T4.
Цей закон не є особливістю окремих мовних сімей, він виявляється універсальним кодом, що пронизує англійську, хінді, мандаринську, іспанську та сотні інших наріч. Більше того, закон Ципфа діє навіть у текстах, які людство досі не змогло розшифрувати, зокрема у таємничому рукописі Войнича, що підтверджує його фундаментальну природу, незалежну від семантичного змісту. Статистичний аналіз великих літературних праць, від «Гамлета» Шекспіра до наукового трактату Чарльза Дарвіна «Про походження видів», демонструє незмінну відповідність цьому правилу. Така математична точність викликає у вчених певну екзистенційну кризу, адже вона ігнорує значення слів та контекст, підпорядковуючи інтелектуальну діяльність сухому розподілу ймовірностей. Можна було б очікувати, що слова в мові мають вживатися приблизно з однаковою частотою для забезпечення максимальної різноманітності, проте реальність свідчить про наявність невидимого обмежувача, який робить наше використання мови передбачуваним на масштабному рівні.
Попри десятиліття досліджень, наукова спільнота досі не має єдиного пояснення причин виникнення цього ефекту. Сам Ципф висунув гіпотезу про «принцип найменшого зусилля», згідно з яким мовці прагнуть мінімізувати когнітивне навантаження, використовуючи обмежений набір знайомих слів, тоді як слухачі вимагають точності, яку забезпечують рідкісні терміни. Таким чином, закон є результатом еволюційного балансу між ефективністю передачі інформації та енерговитратами мозку. Інші теорії апелюють до механізмів пам’яті або процесів соціального копіювання, де популярні слова стають ще популярнішими за принципом снігової кулі під час поширення мови. Хоча жодне з пояснень не є остаточним, універсальність закону Ципфа доводить, що людська мова — це не лише інструмент вираження думок, а й частина глибшої фізичної структури реальності, яка керується законами статистики так само невблаганно, як і рух небесних тіл.
Читайте також: Вчені зʼясували, які чоловіки найбільше подобаються жінкам у віці від 19 до 70 років
