Уявіть, що все навколо вас, від вашого тіла до зірок у далеких галактиках, є лише проекцією на гігантській двовимірній поверхні. Звучить як сценарій низькобюджетної фантастики? Насправді, це одна з найсучасніших ідей в сучасній фізиці, що намагається розгадати таємниці Всесвіту. Про це у всіх деталях розповідає T4.
Що таке голографічний принцип?
На перший погляд, голографічний принцип може здатися неінтуїтивним. Насправді, це не має нічого спільного з тривимірними зображеннями, створеними світлом, які ми звикли бачити. В науці, голограма – це скоріше спосіб опису інформації про тривимірний об’єкт за допомогою двовимірної поверхні, що його оточує.
Професор Маріка Тейлор з Бірмінгемського університету, як і багато інших вчених, стверджує, що наш Всесвіт працює за аналогічним принципом. Це не означає, що ми живемо в ілюзії чи симуляції. Радше, це вказує на те, що просторова реальність, яку ми сприймаємо як тривимірну, може бути лише проекцією інформації, закодованої на двовимірній межі Всесвіту. Уявіть порожнисту кулю: галактики і планети існують у тривимірному просторі всередині, але основна структура Всесвіту, згідно з цією теорією, має лише два виміри.
Чому вчені взагалі так думають?
Виникає закономірне питання: навіщо взагалі розглядати таку складну та дивну модель? Відповідь криється в спробі розв’язати одну з фундаментальних проблем фізики – інформаційний парадокс чорних дір, сформульований Стівеном Хокінгом. Цей парадокс полягає у тому, що, згідно з нашими знаннями, чорні діри, поглинаючи об’єкти, начебто знищують інформацію про них, що суперечить основним законам квантової фізики.
Розв’язання цього парадоксу можливе, якщо припустити, що інформація про об’єкт, що потрапляє в чорну діру, не зникає, а “розмазується” по її двовимірній поверхні. Таке двовимірне представлення явищ, на думку вчених, є зручним інструментом для вивчення процесів, що відбуваються в умовах надзвичайно сильної гравітації, наприклад, у чорних дірах або в перші моменти після Великого Вибуху.
Чи є докази?
Безсумнівно, перевірити голографічну теорію на практиці – завдання не з легких. Професор Тейлор зазначає Daily Mail, що поки що не було знайдено прямих доказів, які б спростовували цю гіпотезу. Проте, вчені шукають зачіпки в структурі космічного мікрохвильового фону (CMB) – залишкового випромінювання від Великого Вибуху. Деякі дослідження, зокрема роботи професорів Крейга Хогана і Костаса Скендеріса, вказують на певні закономірності в CMB, які можна пояснити голографічним принципом.
Дослідження Костаса Скендеріса, зокрема, демонструють збіг передбачень голографічних моделей з даними спостережень CMB. Це відкриває захоплюючі перспективи для майбутніх досліджень, які можуть допомогти підтвердити або спростувати цю революційну теорію.
Голографічний принцип кидає виклик нашим звичним уявленням про простір, час і реальність. Хоча до остаточного підтвердження цієї теорії ще далеко, вона вже зараз стимулює нові підходи до дослідження Всесвіту та розширює горизонти нашого пізнання.
Раніше вчені показали істоту, яка непомітно для всіх “захопила” Землю.
