Дослідження космосу завжди супроводжується амбітними мріями, і одна з найцікавіших фантазій — це піша мандрівка поверхнею нашого природного супутника. Екваторіальна окружність Місяця становить майже 10 920 кілометрів, що робить такий маршрут цілком порівнянним із найдовшими трансконтинентальними пішохідними стежками на Землі. Проте умови відкритого космосу диктують абсолютно інші правила виживання та біомеханіки. Дослідники з NASA та провідних космічних інститутів вирішили підійти до цього питання з математичною та фізіологічною точністю, спираючись на реальні дані історичних місій та сучасні симуляції мікрогравітації, щоб розрахувати час, необхідний для здійснення першої в історії навколомісячної експедиції, пише T4.
Біомеханіка кроку та справжня швидкість у місячній гравітації
Головною перешкодою для швидкого пересування на Місяці є його гравітація, яка становить лише одну шосту від земної. Під час місій програми Аполлон астронавти пересувалися поверхнею зі швидкістю всього 2,2 кілометра на годину, використовуючи специфічну техніку стрибків через величезну масу та надзвичайну жорсткість своїх скафандрів, які практично не згиналися в колінах. Однак, згідно з масштабним дослідженням біомеханіки, опублікованим у авторитетному виданні Journal of Experimental Biology, реальна швидкість ходьби в умовах місячного тяжіння може бути значно вищою. Експерименти, проведені фахівцями NASA під час параболічних польотів на спеціальних літаках, які імітують знижену гравітацію, довели, що у гнучкому екіпіруванні нового покоління людина здатна розігнатися до 5 кілометрів на годину. Цей показник фактично відповідає середньому темпу комфортної прогулянки на Землі, адже астронавти зможуть частково компенсувати брак тяжіння активними помахами рук.
«Всупереч класичній біомеханічній теорії, яка застосовується для опису земної ходьби, люди в умовах місячної гравітації здатні підтримувати набагато вищу швидкість до моменту вимушеного переходу на біг. Гнучкі космічні костюми дозволять майбутнім дослідникам рухатися швидко і досить природно, замість того, щоб незграбно стрибати, як це були змушені робити першопрохідці», — зазначається у висновках експериментальних досліджень вчених.
Реальна математика космічного марафону
Якщо уявити суто гіпотетичний математичний сценарій, де астронавт рухається зі швидкістю п’ять кілометрів на годину без жодних зупинок на сон, їжу чи поповнення запасів кисню, обійти весь Місяць по екватору можна було б приблизно за 91 день безперервного крокування. Однак у реалістичних умовах суворого космосу людський організм та системи життєзабезпечення диктують зовсім інші ліміти. За оцінками фахівців із космічної медицини, які опубліковані у звітах Національного інституту здоров’я США (NIH), людина в скафандрі зможе витрачати на безпечний інтенсивний рух не більше чотирьох-п’яти годин на добу, долаючи близько 20 кілометрів.
Решту часу забиратиме обов’язкове відновлення сил у мобільному місячному ровері-укритті, поповнення запасів повітря та перечікування екстремальних температурних коливань, які сягають від пекельної спеки вдень до абсолютного холоду вночі. Враховуючи необхідність обходити гігантські кратери, долати складний рельєф та ховатися від небезпечного сонячного випромінювання, повноцінна піша навколомісячна експедиція розтягнеться щонайменше на півтора року, або приблизно на 547 днів щоденної виснажливої роботи в інопланетних умовах.
Читайте також: Вчені назвали єдину істоту, яка переживе кінець світу
