Фахівці з NASA поділилися дуже вражаючим зображенням унікальної у своєму роді спіральної галактики під назвою NGC 6872, яку зробив передовий космічний телескоп Джеймс Вебб. Ця галактика докорінно відрізняється від нашої рідної галактики «Чумацький Шлях», являючи собою перемичку з двома «зірковими хвостами», що виходять із протилежних кінців цієї космічної структури. Але унікальність галактики не тільки в тому, що вона має вкрай нестандартну форму, а й у розмірах – вчені впевнені, що NGC 6872 є найбільшою спіральною галактикою у Всесвіті.
Фахівці заявили, що розміри NGC 6872 у діаметрі (тобто від початку одного «хвоста» до кінця іншого по діагоналі) становлять 522 тисячі світлових років. Це означає, що дана галактика більш ніж у п’ять разів більша за «Чумацький Шлях», але заяву про найбільшу спіральну галактику у Всесвіті роблять зі виноскою «виявленою на даний момент», оскільки Всесвіт вивчений погано і постійно розширюється, так що сказати напевно ніхто не може. При цьому завдяки новітньому телескопу NASA за 10 мільярдів доларів фахівцям вдалося зафільмувати галактику повністю, опублікувавши зображення у відкритому доступі — тепер на це унікальне явище може поглянути будь-хто.
Для подібних маніпуляцій астрономам довелося використовувати хитрість – вони фотографували окремі ділянки галактики NGC 6872, після чого об’єднували кадри в єдину сітку у видимому спектрі, використовуючи додаткову інформацію про далекий ультрафіолетовий та інфрачервоний діапазони з телескопа Європейської південної обсерваторії та апарату Galaxy Evolution Explorer від NASA. В результаті вдалося отримати дуже вражаючий знімок далекої галактики, який до запуску “Джеймса Вебба” здавався неможливим, адже спіральна галактика NGC 6872 знаходиться на відстані 212 мільйонів світлових років від Землі.
Також вчені пояснили, чому ця галактика виглядає саме так. Вся справа в гравітаційній взаємодії спіральної галактики NGC 6872 з сусідньою дисковою галактикою IC4970, маса якої в п’ять разів менша за свого «великого» сусіда. Зазвичай подібні гравітаційні взаємодії призводять до галактичного злиття, коли велика галактика «пожирає» меншого сусіда, але в цьому випадку звичний сценарій було порушено.
“Розуміння структури та динаміки взаємодії даних систем наближає нас до моменту, коли вчені зможуть зрозуміти контекст формування нових молодих галактик”, – заявили автори проекту.
Підписуйся на наш Telegram-канал