Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, що біокірки, мабуть, захищали частини Великої Китайської стіни від вітру, дощу та інших руйнівних впливів. Відновлення цих тонких «живих» верств за допомогою сучасних технологій допоможе вберегти архітектурну пам’ятку від подальшої руйнації.
Багато з найбільш відомих і відвідуваних ділянок Великої стіни збудовано з каменю або цегли, але інші ділянки були збудовані з ущільненого робітниками ґрунту. Згодом цей матеріал може зруйнуватися під впливом дощу, вітру чи коливань температури.
Але цей ущільнений грунт, як і навколишні природні грунти, може стати домом для біокірок. Це тонкі сухі шари ґрунту, укріплені суспільством несудинних рослин, мікробів та лишайників. Вони бувають різних форм: від тонких мереж бактерій товщиною всього кілька міліметрів до щільніших шарів моху і лишайника висотою до декількох сантиметрів.
Вивчаючи зразки з Великого китайського муру знайшли на поверхні такі біокірки. Структури, що складаються в основному з моху або фотосинтезуючих ціанобактерій, покривали понад дві третини стіни. Порівняно з голими секціями утрамбована земля, вкрита біокіркою, була менш пористою і мала вищу міцність на зсув та стиснення, повідомляє сьогодні команда.
Дослідники припускають, що ці властивості, а також інші особливості біокорок, захищають Велику стіну від деградації декількома способами, у тому числі за рахунок зменшення вітрової ерозії, запобігання просоченню води та солі та підвищення загальної стійкості утрамбованої землі. Вчені вважають, що штучна культивація біокірок допоможе зберегти руйнуються і найменш захищені ділянки стіни.
