Протягом переважної частини історії нашого виду, Homo sapiens, усі люди мали карі очі. Блакитні очі є відносно недавньою еволюційною рисою, і довгий час вважалося, що вони з’явилися лише 6 000 – 10 000 років тому. Однак останні генетичні дослідження давніх знахідок відсувають цю дату значно далі в минуле, розкриваючи дивовижні факти про зовнішність наших предків, пише T4.
Насамперед, варто розуміти, що в блакитних очах немає жодного синього пігменту. Їхній колір є оптичною ілюзією, відомою як ефект Тіндаля. У райдужній оболонці блакитних очей майже відсутній пігмент меланін, і коли світло проходить крізь неї, воно розсіюється таким чином, що відбиваються переважно хвилі синього спектра. Подібний ефект змушує нас іноді бачити сніг блакитним. Ця особливість викликана мутацією в гені HERC2, яка «приглушує» активність сусіднього гена OCA2, відповідального за виробництво меланіну.
Довгий час панувала теорія, запропонована у 2008 році данським генетиком Гансом Ейбергом. Він стверджував, що мутація, відповідальна за блакитні очі, виникла в однієї-єдиної людини, яка жила 6-10 тисяч років тому, і всі блакитноокі люди є її нащадками. Однак нові дослідження давньої ДНК значно змінили цю картину.
У 2016 році вчені виявили генетичні маркери світлого кольору очей у зразках з Італії та Кавказу віком 13-14 тисяч років. А у 2024 році було зроблено ще більш вражаюче відкриття: аналіз ДНК дитини, що жила на півдні Італії 17 000 років тому, показав, що вона, найімовірніше, мала блакитні очі, темну шкіру та темне кучеряве волосся.
Ці відкриття нагадують, що генетика кольору очей набагато складніша, ніж здається. Наприклад, знаменита «Людина з Чеддару», що жила у Британії 10 000 років тому, здобула популярність завдяки повідомленням про її «темну шкіру та блакитні очі». Проте самі дослідники у своїй роботі зазначали, що колір її очей був, скоріше, змішаним — синьо-зеленим з елементами карого, а не чисто блакитним. Це підтверджує, що колір очей визначається не одним геном, а складною взаємодією щонайменше десятка різних генів.
Існує популярний міф, що блакитні очі, як рецесивна ознака, з часом можуть повністю зникнути. Це неправда. Рецесивні гени не зникають, а продовжують передаватися з покоління в покоління. На сьогодні близько 10% населення світу мають блакитні очі, а це мільйони людей, які є носіями відповідних генетичних варіантів. Тож ця риса, як і руде волосся, не збирається зникати найближчим часом.
Таким чином, хоча встановити точну дату появи першої блакитноокої людини неможливо, сучасна наука свідчить, що ця риса є набагато давнішою, ніж ми думали, і була відносно поширеною в Європі ще за часів Льодовикового періоду.
Читайте також: всередині картини «Мона Ліза» виявили приховану таємницю.
Підписуйся на наш Telegram-канал