Провідний британський експерт зі старіння з висунув незвичайну гіпотезу. Вчений припустив, що динозаври, які відігравали важливу роль на Землі, ймовірно, вплинули на виникнення у ссавців, у тому числі людей, генетичних механізмів, які «пришвидшують старіння».
Деякі рептилії та амфібії, а також багато птахів живуть досить довго і не виявляють ознак старіння, або воно протікає у них дуже повільно. Що стосується людей та інших ссавців, то у них, навпаки, спостерігається виражений процес: старіють вони відносно швидко.
Вчені давно намагаються вивчити еволюцію старіння та розгадати таємниці, щоб «омолодити» клітини та продовжити людям життя. Під час таких досліджень фахівці висувають різні гіпотези. Професор молекулярної біогеронтології Жуан Педру де Магальяйнш (Joao Pedro de Magalhaes) з Бірмінгемського університету (Великобританія) – один із таких дослідників.
Цікаво знати: Вчені назвали місце, де досі можуть існувати динозаври.
Нещодавно у своїй статті, опублікованій у журналі BioEssays, він припустив, що має бути зв’язок між динозаврами та процесами старіння ссавців. Іншими словами, дослідник вважає, що еволюційні механізми, що існували за часів панування цих гігантських тварин, залишили «незгладимий слід» в анатомії та фізіології сучасних ссавців. Свою гіпотезу вчений назвав «гіпотезою довголіття, яке пройшло через пляшечку шийку».
Автор статті запитав: чому рептилії та інші хребетні старіють повільніше за ссавців?
Згідно з гіпотезою де Магальяйнша, в мезозойську еру, коли на планеті панували динозаври, ссавці жили в постійному страху. Тоді вони, як правило, були маленькими та вели нічний спосіб життя. Такі тварини могли існувати лише за рахунок швидкого розмноження.
На думку вченого, «тривалий еволюційний тиск» на ранніх ссавців, що відбувався протягом 100 мільйонів років, призвів до втрати генів, які відповідають за довголіття. Крім того, перестали відбуватися регенерація тканин та відновлення ДНК. Автор вважає, що такі якості ссавцям колись передали «батьки». Перші еволюціонували від синапсид, рептилоподібних істот, серед яких були великі хижаки, такі як диметродон – він жив у пермський період, 250-300 мільйонів років тому.
«Унікальна еволюційна історія перших ссавців сформувала сучасні фенотипи старіння у їхніх нащадків. Я вважаю, що цей тривалий період еволюційного тиску вплинув на те, як ми, люди, старіємо», — пояснив де Магальяйнш.
В підтримку своєї гіпотези вчений навів «молекулярний доказ», а саме — втрату ДНК-фотоліази в евтеріанській лінії ссавців, яка сталася за часів динозаврів.
ДНК-фотоліаза – один із механізмів відновлення видимим світлом (320-500 нанометрів) пошкоджень ДНК, спричинених УФ-випромінюванням. Такі фотореактивні ферменти є у бактерій, нижчих еукаріотичних організмів і деяких вищих тварин, але в клітинах ссавців вони не виявлені. Враховуючи, що в часи динозаврів ссавці змушені були вести в основному нічний спосіб життя, відсутність рис, що активуються видимим світлом, для них є логічною. Але тепер, коли ці гігантські тварини більше не переслідують ссавців, відсутність ДНК-фотоліази не найкраще відбивається на «ремонті» їхньої ДНК після пошкоджень.
Автор зробив висновок, що його «гіпотеза довголіття може пролити світло на еволюційні механізми, що відповідали за процес старіння у ссавців протягом мільйонів років.
Важливо, що ідея де Магальяйнша ще досить молода. Необхідні подальші дослідження та фактичні дані, щоб повністю підтвердити чи спростувати гіпотезу впливу динозаврів на старіння тварин, у тому числі людини.
Читайте також: В Таїланді знайшли тварин віком понад 490 мільйонів років: вони старші за динозаврів
