Ще за часів космічних перегонів Сполучені Штати Америки та Радянський Союз досліджували концепцію іонного руху. Вперше про неї заговорили Костянтин Ціолковський та Герман Оберт — батьками ракетобудування. З того часу іонні двигуни довели право на своє існування, ставши основою для орбітального апарату ESA Smart-1, а також супутників JAXA Hayabusa та Hayabysa 2. До них приєднується зонд Dawn, який проводив дослідження астероїда Веста. Ці літальні апарати довели переваги іонних двигунів у плані паливної ефективності та можливості здійснювати особливо тривалі перельоти.
За інформацією видання Universe Today, космічне агентство NASA вирішило створити іонний двигун наступного покоління. І в результаті роботи фахівців Дослідницького центру Гленна (Glenn Research Center, GRC) з’явився двигун NASA-H71M потужністю кілька кіловат, робота якого побудована на ефекті Холла. Новий двигун ляже в основу SSEP для майбутніх планетарних наукових місій. Крім того, завдяки комерційним компаніям, таким як SpaceLogistics, новий двигун дасть змогу збільшити термін перебування на орбіті вже відправлених туди космічних апаратів.
Модель NASA-H71M з’явилася рахунок програм Lunar Gateway і Deep Space Transport, в рамках яких створюється пілотований корабель для польоту на Марс в 2040 році. Як стверджують у NASA, місії з використанням системи NASA-H71M можуть працювати протягом 15 000 годин та переробляти у паливо понад 30% початкової маси невеликого космічного корабля. З іншого боку, збільшується дальність другорядних місій, які відклоняються від траєкторії руху початкової. А можливість уповільнювати хід збільшить час вивчення тих чи інших об’єктів.
При цьому зазначається, що для більшості апаратів, що знаходяться на орбіті нашої планети, такі технології просто не потрібні, а фінансові витрати не відповідають практичній користі. Тому агентство NASA шукає комерційних партнерів для реалізації більш амбітних проектів із використанням іонних двигунів наступних поколінь.
