Коли на Марсі настає зима, ландшафти планети покриваються снігом та льодом. На поверхні утворюється не так багато снігу, а більша його частина лежить на рівнинах. Найхолодніше в цей період на полюсах планети, де температура опускається до -123 градуси за Цельсієм.
Незважаючи на те, що зима на Червоній планеті не така снігова, а для її настання потрібно набагато більше часу (один марсіанський рік дорівнює приблизно двом рокам на Землі), Марс має унікальні зимові явища, які вчені змогли спостерігати завдяки роботизованим апаратам NASA і камері HiRISE.
Марсіанський сніг утворюється з водяного льоду та сухого льоду (двоокис вуглецю). Оскільки температура на планеті низька, а повітря розріджене, сніг з водяного льоду сублімується, тобто перетворюється на газ ще до того, як торкнеться поверхні. На марсіанських рівнинах лежить сухий лід. Сільвен Піке (Sylvain Piqueux) з Лабораторії реактивного руху NASA описує його так:
“Його достатньо, щоб можна було пройти на снігоступах, проте, якщо ви хочете покататися на лижах, потрібно йти в кратер або на скелясту місцевість, де може накопичуватися сніг”.
Сніг буває тільки в найхолодніших місцях Марса — на полюсах, під похмурим покривом та вночі. Проблема у тому, що камери на орбітальних апаратах неспроможні побачити його крізь хмари, а марсоходи неспроможні функціонувати за умов сильного холоду. Саме тому світ досі не побачив жодного зображення снігу, що падає. Але завдяки спеціальним приладам вчені знають, що це справді відбувається. Наприклад, орбітальний апарат Mars Reconnaissance Orbiter може зазирнути крізь хмарний покрив за допомогою спектрометра Mars Climate Sounder, який уловлює світло на довжинах хвиль, невидимих для людського ока. Таким чином було виявлено сніг, що падає на поверхню Марса. Інший приклад — посадковий модуль Phoenix, який у 2008 році виявив падаючий сніг за 1600 кілометрів від північного полюса Марса.
Сніжинки Землі мають шестикутну форму, тоді як у Марсі у кристаликів завжди чотири боки. Оскільки двоокис вуглецю має чотирикутну симетрію, сніжинки із сухого льоду є формою куба. Їх розмір можна порівняти з людським волоссям, але частіше вони менші. Найцікавіше відбувається в кінці зими, коли весь лід, що скупчився, починає «танути» і сублімувати в атмосферу. У цей момент він набуває химерних і красивих форм, які нагадують павуків, плями далматинів, яєчню і навіть швейцарський сир. Таке явище викликає виверження гейзерів, оскільки напівпрозорий лід дозволяє сонячному світлу нагрівати газ під ним і цей газ потім виривається назовні.
