Марафонський біг, попри його популярність як засіб підтримання фізичної форми, виявився не таким корисним для мозку, як вважалося раніше. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Metabolism, показує, що ця виснажлива діяльність може змушувати мозок “поїдати” себе, пише T4.
Вчені виявили, що одразу після марафонського забігу у бігунів знижується рівень мієліну – жирової речовини, яка ізолює нервові волокна в мозку. Автори дослідження припускають, що мозок використовує мієлін як джерело енергії в умовах екстремального енергетичного дефіциту. Варто зазначити, що ці негативні ефекти на щастя, є оборотними.
Коли організм вичерпує запаси глюкози, він починає метаболізувати жири як альтернативне джерело енергії. Мозок, який є “енергетичним ненажерою”, споживаючи 20% всієї енергії тіла, особливо чутливий до енергетичного дефіциту.
Педро Рамос Кабрер, нейробіолог з іспанського дослідницького інституту CIC biomaGUNE та співавтор дослідження, пояснив, що метою було з’ясувати, чи може мієлін бути резервним джерелом енергії для мозку. Попередні дослідження на гризунах показали, що жирні кислоти, отримані з розпаду мієліну, можуть захищати клітини мозку. Проте, питання про те, чи буде це справедливим для людей, залишалося відкритим.
«Нам потрібно було дійсно вичерпати всі джерела енергії тіла, щоб довести це», — сказав Кабрер.
Для цього вчені провели сканування мозку 10 бігунів за 48 годин до марафону, а потім повторили процедуру через два дні, два тижні та два місяці після забігу. Використовуючи МРТ, вони вимірювали кількість молекул води, затриманих між шарами мієліну.
Результати показали значне зниження сигналу МРТ, що свідчить про втрату мієліну, у 12 різних областях мозку через два дні після марафону. У деяких випадках втрата досягала 28%. Важливо, що зміни загального рівня мієліну в мозку не були статистично значущими, що вказує на локалізований характер змін.
«Сфери, в яких ми спостерігали більш значні зміни, стосувалися рухових систем і центру емоційного контролю мозку», — пояснив Кабрер. Він припустив, що ці зміни відображають величезне фізичне та розумове напруження, яке мозок відчуває під час марафонського забігу.
І, нарешті, хороша новина для любителів бігу на довгі дистанції: через два місяці рівень мієліну у всіх учасників дослідження повернувся до початкового рівня.
Клаус-Армін Нейв, директор Інституту мультидисциплінарних наук Макса Планка, який не брав участі в дослідженні, зазначив, що результати узгоджуються з сучасним розумінням динаміки мієліну в мозку.
«Мієлін постійно утворюється і деградує», — сказав він, порівнюючи це з процесом наповнення та зливу води з ванни. Нейв додав, що дослідження Кабрера надає «дуже вагомі докази» того, що марафонський забіг значно підвищує енергетичні потреби мозку, що призводить до прискореного розпаду мієліну.
Вчені підкреслюють, що обмежений розмір вибірки в дослідженні вимагає проведення додаткових досліджень для підтвердження висновків. Також, поки що невідомо, чи існують довгострокові наслідки для мозку після багаторазових марафонів.
Проте, результати можуть мати клінічне значення для певних груп людей, наприклад, для тих, хто страждає на бічний аміотрофічний склероз (БАС), хворобу, при якій виробництво мієлін-специфічних молекул порушене. Надмірні фізичні навантаження теоретично можуть погіршити симптоми БАС, хоча це потребує подальшого вивчення.
Раніше ми повідомляли, що вчені помилилися з розмірами астероїда, що летить в бік Землі: він набагато більший.
