Загальноприйнятою думкою серед фахівців є те, що за наявності доступу до води людина може прожити без їжі приблизно два-три місяці. Однак, повне утримання як від їжі, так і від рідини значно скорочує цей термін до одного тижня. Важливо зазначити, що ці часові межі не є абсолютними, оскільки індивідуальні особливості організму відіграють значну роль. Початкова маса тіла є одним із ключових факторів, що впливають на тривалість виживання, пише T4.
Організм людини володіє вражаючою здатністю адаптуватися до відсутності зовнішнього надходження поживних речовин. Як повідомляє видання Verywell Health, в умовах голодування він починає використовувати власні резерви енергії. Спочатку відбувається розщеплення запасів глікогену, а потім в хід йдуть жирові тканини, які перетворюються на жирні кислоти, що слугують паливом для м’язів. Печінка також починає виробляти кетони з жирних кислот – альтернативне джерело енергії, особливо важливе для живлення мозку в умовах дефіциту глюкози.
Однак, якщо голодування триває, запаси жирової тканини вичерпуються, і організм змушений вдаватися до розщеплення білків м’язової тканини. Цей процес, особливо на пізніх стадіях, призводить до порушення функцій життєво важливих органів, таких як серце, нирки та печінка. Крім того, ослаблений організм стає більш вразливим до інфекцій, які також можуть становити серйозну загрозу.
Різні види голодування також мають різний вплив на організм. Часткове голодування, що допускає вживання рідини, цукру та вітамінів, є менш екстремальним порівняно з повним голодуванням, при якому дозволяється лише вода. Найбільш небезпечним є сухе голодування, що передбачає повну відмову від їжі та рідини, і, як правило, призводить до летального наслідку внаслідок зневоднення приблизно протягом тижня.
На тривалість виживання без їжі впливає низка індивідуальних факторів. Стать має значення: дослідження показують, що жіночий організм, як правило, демонструє більшу стійкість до голодування, ніж чоловічий. Вік також є важливим фактором – діти є більш вразливою категорією. Початкова вага тіла відіграє значну роль: люди з більшою масою тіла зазвичай мають більші запаси енергії та можуть переносити голодування довше, ніж худорляві особи. Однак, зрештою, виснаження резервів стає критичним для всіх. Споживання води є одним з найважливіших факторів – достатнє надходження рідини значно подовжує період виживання без їжі. Загальний стан здоров’я також впливає на здатність організму протистояти голодуванню: міцний організм має більші шанси протриматися довше.
Хронологія змін в організмі під час голодування є орієнтовною, але дає розуміння послідовності процесів. Вже через добу після припинення надходження їжі вичерпуються запаси глюкози, і організм починає виробляти глюкагон, стимулюючи печінку до вироблення нової глюкози. Через 2-3 дні запускається процес розщеплення жирової тканини з утворенням жирних кислот та кетонів. Приблизно через тиждень, коли запаси жиру починають виснажуватися, організм переходить до активного руйнування м’язової тканини для отримання білка. Наступні тижні характеризуються прогресуючим порушенням функцій внутрішніх органів, що зрештою призводить до незворотних наслідків.
Голодування, як навмисне обмеження в їжі протягом коротких періодів, може розглядатися як метод схуднення або контролю певних станів здоров’я. Однак, такі практики повинні бути короткочасними (лише кілька годин) і здійснюватися лише після консультації з лікарем, щоб уникнути негативного впливу на організм. Тривале голодування є вкрай небезпечним і призводить до серйозних ускладнень, включаючи втрату кісткової маси, м’язову слабкість, анемію, порушення терморегуляції, витончення волосся, проблеми зі шкірою та травленням.
Отже, хоча точна тривалість життя людини без їжі залежить від багатьох індивідуальних факторів, наукові дані свідчать про те, що цей період може становити від кількох тижнів до кількох місяців за наявності води, і значно скорочується при її відсутності. Організм здатний мобілізувати внутрішні резерви для підтримки життєдіяльності в умовах голоду, але ці механізми мають свої межі, і тривале позбавлення поживних речовин неминуче призводить до критичного виснаження та незворотних порушень функцій організму.
Раніше науковці показали тварину, яка не дає океанам перетворитися на безжиттєву пустелю.
