Подорожі в часі здавна залишалися предметом інтенсивних дискусій, головною перешкодою в яких був одвічний логічний парадокс: якщо змінити минуле, як це вплине на сьогодення і чи не призведе до суперечностей, які унеможливлюють сам факт подорожі? Проте, в рецензованій статті, опублікованій у журналі «Класична та квантова гравітація», вчений Жермен Тобар та Фабіо Коста з Університету Квінсленда стверджують, що вони математично довели фізичну можливість певного виду подорожей у часі без парадоксів. Вони стверджують, що знайшли «золоту середину» в математиці, яка дозволяє подорожам бути одночасно детермінованими та локально вільними, пише T4.
Це дослідження, що стосується замкнутих часоподібних кривих (ЧКП), вперше постульованих Альбертом Ейнштейном, ґрунтується на відносно простому принципі. Тобар і Коста доводять, що доки принаймні дві частини сценарію в межах ЧКП залишаються в незмінному «причинно-наслідковому порядку», коли мандрівник повертається, решта подій підлягає локальній вільній волі. Іншими словами, Всесвіт має здатність до самокорекції, яка не дозволяє мандрівнику створити логічний парадокс.
Фабіо Коста пояснює це на прикладі, що є протилежністю класичному «парадоксу дідуся»: «Скажімо, ви подорожували в часі, намагаючись запобігти зараженню вірусом нульового пацієнта COVID-19. Якби ви зупинили зараження цієї людини, це позбавило б вас мотивації повернутися та зупинити пандемію взагалі». Ця суперечність часто змушує фізиків вважати подорожі в часі неможливими, оскільки це обмежує свободу дій. Проте, Тобар пояснює, що в їхній моделі ця свобода залишається, але результат буде скоригований:
«У прикладі з нульовим пацієнтом коронавірусу ви можете спробувати запобігти зараженню, але таким чином ви заразитеся вірусом і самі станете нульовим пацієнтом, або ж це зробить хтось інший. Що б ви не робили, найважливіші події просто перекалібруються навколо вас».
Це означає, що, як би мандрівник не намагався створити парадокс, події завжди будуть коригуватися самі, щоб уникнути будь-якої невідповідності, що з математичної точки зору допомагає згладити фундаментальну перешкоду у нашому сприйнятті часу та узгоджується з деякими квантовими відкриттями. З практичної точки зору, як підсумовують автори, це дослідження показує, що будь-хто, хто врешті-решт розробить спосіб осмисленої подорожі в часі, зможе це зробити та експериментувати без прихованого страху зруйнувати світ — принаймні не одразу. Таким чином, подорож у часі, хоча й детермінована у своїх ключових результатах, залишає достатньо свободи для індивідуальних дій.
Читайте також: Чому найглибшу діру на Землі поспіхом запечатали: що виявили вчені перед тим, як її закрили
